Патон Петро Оскарович
ПАТО́Н Петро Оскарович (21. 09. 1872, м. Ніцца, Франція — початок 1930-х рр., м. Брест-Литовський, нині Брест, Білорусь) — громадський діяч. Син Оскара, брат Євгена, дядько Бориса та Володимира Патонів. Здобув військову освіту, служив у лейб-гвардійському полку. Мав землеволодіння у Речицькому пов. Мінської губ., був членом повітового дворянського зібрання. Від 1913 — голова Речицької повітової земської управи Мінської губ. Також представляв повіт у губернському комітеті у справах земського господарства. Під його керівництвом відкрито земську лікарню в Речиці та фельдшерські пункти у навколишніх селах, розроблено плани осушення боліт, будівництва доріг і кам’яних мостів. Під час 1-ї світової війни Речиця опинилася у прифронтовій зоні, у місті осіло бл. 10 тис. біженців. В умовах економічної і продовольчої кризи П. створив і очолив спеціальну комісію, що змогла забезпечити населення та біженців необхідними товарами, 1916 керував боротьбою з епідеміями тифу і віспи у повіті. Після Лютневої революції 1917 — Речицький повітовий комісар Тимчасового уряду; за часів Української Держави гетьмана П. Скоропадського у серпні–грудні 1918 — окружний староста Поліської округи. Від 1921 мешкав у м. Брест-Литовський, працював у іпотечному відділі магістрату.
Рекомендована література
- Лебедева В. Мост Патонов на Беларусь: Знаменитая династия баронов «засветилась» под Гомелем, в Речице и Брагине // Гомельская праўда. 2011, 20 окт.;
- Дмитрієнко М. Ф., Томазов В. В. Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. Документи. К., 2013.
Завантажити статтю
Людина 
