Мартинюк Сергій Якович
МАРТИНЮ́К Сергій Якович (10. 08. 1962, с. Крижовлин Балтського, нині Подільського р-ну Одеської обл.) — письменник. Член НСПУ (2018), НСЖУ (2019). Премії імені В. Юхимовича (2019), імені Ю. Яновського, «Благовіст» (обидві — 2020), імені В. Сосюри (2021), «Літературний Парнас» (2022), «Сад божественних пісень» імені Г. Сковориди (2023). Закінчив Одеське вище військове командне артилерійське училище (1983). До 1991 перебував на військовій службі; 2010—14 — депутат Балтської райради; 2014—18 — радник голови Федерації профспілок України; 2019—20 — генеральний директор Дирекції управління майном НСПУ; від 2022 — викладач Київського військового ліцею. Засновник Балтського літературного осередку Ліги українських письменників імені П. Чубинського (2015), альманаху «Балтське коло», мистецьких проєктів «Моя перша поетична збірка» та «Напиши спогади». Пише прозу, публіцистику, вірші, пʼєси. Публікується в газетах «Народна трибуна», «Ваш інтерес», «Чорноморські новини», «Одеські вісті», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти» та ін.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Здобули волю — здобудемо долю. Балта, 2007; З Україною в серці. Балта, 2008; Пишаюся, що я Українець. Балта, 2010; Я Українець і маю розум переможця. Л., 2011; 2013; Народжені перемагати. Проза, поезії, п’єси. К., 2018; Маю честь бути Українцем. К., 2020; Того, хто йде, важко спинити. К., 2020; Пишаюсь, що я — Українець, або Лелеки рідним гніздам не зраджують. К., 2021; 13 віршів, або Битва за Ірпінь змінила світ. К., 2022.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
