БОРИСЮ́К Андрій Олександрович (06. 01. 1965, Київ) — фахівець у галузі гі­дромеханіки й акустики. Доктор фізико-математичних наук (2006), член-кореспондент НАНУ (2021). Національна премія України імені Бориса Патона (2021). Закінчив Київський університет (1989). У серпні—листопаді 1989 та від 1992 працює в Ін­ституті гі­дромеханіки НАНУ (Київ): 2006–21 — провід­ний науковий спів­робітник, від 2021 — головний науковий спів­робітник. Наукові інтереси присвячені механіці й акустиці течій, біо­медичній акустиці та біо­медичній інженерії, а також взаємодії течій зі структурами. За­пропонував нові під­ходи до ви­вче­н­ня процесів генерації та пошире­н­ня звуку в пружно-рідин­них системах з ускладненими локальними фізико-геометричними властивостями. Роз­робив теорію генерації шуму обмеженою зоною турбулентності в ка­налі та метод роз­вʼязува­н­ня звʼязаних задач акустичного ви­промінюва­н­ня течій у ка­налах з локальними неоднорідностями геометрії, методи побудови функцій Гріна конвективного хвильового рівня­н­ня і конвективного рівня­н­ня Гельмгольца для прямого ка­налу довільної форми та площі поперечного пере­різу з різними типами стінок та методи дослідже­н­ня течій у ка­налах з n прямокутними звуже­н­нями та/або роз­шире­н­нями. У спів­праці з провід­ними вітчизняними кардіологами роз­робив неінвазивний метод ви­значе­н­ня гемодинамічної значущості патологічної звитості великих коронарних артерій. Цей метод дає можливість кардіологам лише за даними від­повід­ної коронаро­графії ви­значати зміни у витратних характеристиках течії крові у великих коронарних артеріях, які зумовлені появою патологічної звитості остан­ніх, а також встановлювати гемодинамічну значущість цих змін.