ПА́­ВЛОВ Петро Йосипович (27. 06. 1898, м. Бол­град Ізмаїльського пов. Бес­сарабської губ., нині Одеської обл. — 28. 01. 1970, Київ) — іхтіолог. Доктор біо­логічних наук (1960). Закінчив Ін­ститут професійної освіти в Одесі (1931), Всесоюзний НДІ озерного і річкового рибного господарства (Ленін­град, нині Санкт-Петербург, 1934). Працював на Севанській гідробіо­логічній станції Вірменської філії АН СРСР (1934–40); завідувачем опорного пункту Ін­ституту гідробіо­логії АН УСРСР (м. Генічеськ Херсонської обл., 1940–41); старшим науковим спів­робітником Ін­ституту гідробіо­логії АН УРСР (1943–69) та Ін­ституту зоології АН УРСР (1969–70; обидва — Київ). Наукові дослідже­н­ня у галузі морфології, біо­логії, систематики риб та рибного промислу. Брав участь у дослідже­н­нях на Дні­прі, Дунаї, Дністрі, Сиваші, Дні­провсько-Бузькому, Дністровському і Молочному лиманах з питань ви­вче­н­ня риб України, а також з біо­логії та промислу форелей на оз. Севан (Вірменія). Заклав основи цілеспрямованого дослідже­н­ня іхтіофауни України з метою під­готовки від­повід­них випусків ви­да­н­ня АН УРСР «Фауна України».