Підгорний Микола Вікторович

Визначення і загальна характеристика

ПІДГО́РНИЙ Микола Вікторович (05(18). 02. 1903, м-ко Карлівка Костянтиноградського пов. Полтавської губ., нині місто Потавського р-ну Полтавської обл. — 11. 01. 1983, Москва) — партійний і радянський діяч. Батько А. Підгорного. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1963, 1973). Державні нагороди СРСР. Від 1917 — учень, згодом — слюсар механічних майстерень у Карлівці. Приписав собі три роки (фактичний рік народження — 1906), щоб вступити у «загін по боротьбі з бандитизмом». 1921–23 — секретар Карлівського райкому комсомолу. 1930 вступив до ВКП(б)У. Закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості (1931). Відтоді — на інженерно-технічних посадах на підприємствах цукрової промисловості; від 1939 — заступник наркома харчової промисловості УРСР, від 1940 — СРСР. 1942 звільнений за вказівкою А. Мікояна за неправдиву доповідь про виконання його доручення — П. повинен був особисто спостерігати за демонтажем одного із цукрових заводів у Воронезькій обл. (РФ), але на завод не поїхав. Відтоді — директор Московського технологічного інституту харчової промисловості; від 1944 — заступник наркома харчової промисловості УРСР, головний уповноважений РМ УРСР у справі евакуації українського населення з Польщі; від 1946 — постійний представник РМ УРСР при РМ СРСР; від 1950 — перший секретар Харківського обкому КПУ; від 1953 — другий, від 1957 — перший секретар ЦК КПУ. Зазнав критики з боку М. Хрущова, який 1963 зробив його секретарем ЦК КПРС, відповідальним за легку промисловість. Разом із секретарем ЦК КПРС Л. Брежнєвим ініціював зміщення М. Хрущова з посади, після чого став одним із найвпливовіших членів Політбюро ЦК КПРС (поряд із Л. Брежнєвим і головою РМ СРСР О. Косигіним). 1965 призначений на почесну, але позбавлену реальних владних повноважень посаду голови Президії ВР СРСР. 1969 на засіданні Політбюро ЦК КПРС висловився проти публікації панегіричної статті до 90-річчя Й. Сталіна. У травні 1977 за неодноразові критичні виступи виведений зі складу Політбюро ЦК КПРС, у червні того ж року подав у відставку з посади голови Президії ВР СРСР, після чого був розкритикований у радянській пресі.

Завантажити статтю