Патріча Донат Костянтинович

ПАТРІ́ЧА Донат Костянтинович (24. 11. 1934, с. Малоянисоль Володарського, нині Маріупольського р-ну Донецької обл. — 06. 12. 2004, Донецьк) — письмен­ник, пере­кладач, композитор, громадський діяч. Член НСПУ (1994). Премії імені В. Шутова (1991), імені С. Прокофʼєва (1993). Закінчив Сталінський педагогічний ін­ститут (нині Донецьк, 1956), Донецьке музичне училище (1966). Учителював у рідному селі, був директором Володарської ра­йон­ної дитячої музичної школи (1968—78) та Донецького обласного науково-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи (1978—98). Голова Донецького обласного Фонду культури проф­спілок (від 1998). Головний редактор газети «Камбана» Донецького товариства греків (2003—04). Засновник, організатор і головний режисер обласних фестивалів української культури «Калинова вода», «Времівські усмішки», «Сіверський Донець», грецької культури — «Мега юрти» («Велике свято»), інтернаціонального — «Хоровод дружби», дитячого — «Чарівні вервечки». Писав румейською (грецькою), українською та російською мовами. Автор книг про історичні шляхи, життя і звичаї греків Приазовʼя «Наша судьба» (1992), «Азмоніта стиреіс» («Незабутні місця», 1992; до ви­да­н­ня уві­йшли також його пере­клади грецькою мовою поем «Марина», «Сова», «Давидові псалми», «Сотник» та ін. творів Т. Шевченка). Гумористичні вірші та оповіда­н­ня румейською і українською мовами, створені на фольклорному матеріалі, склали збірку «Ан іревс хаханист, ан іревс клапси» («Хоч смійся, хоч плач», 1994). Помітним явищем румейської літератури стала поетична збірка «Дъиком ту астро» («Моя зірка», 1997). Видав книгу «Земляки» (1998; усі — Донецьк) російською і грецькою мовами, до якої уві­йшли нариси, оповіда­н­ня та вірші про ви­значних пред­ставників грецької меншини в Україні. Добірку його гумористичних віршів опубліковано румейською мовою і в українських пере­кладах (паралельно) в антології різномовної поезії України «На нашій, на своїй землі» (кн. 1, 1995); він учасник і антології одного вірша В. Сосюри «Любіть Україну» (1998; обидві — Київ) — пере­клав цей вірш українською мовою. Разом із Л. Кирʼяковим упорядкував і видав (із паралельним російським пере­кладом) збірку румейських прислівʼїв та приказок «Ена шилядъа маргарітаріа» («Тисяча перлин», Д., 1993). Ви­ступив як укладач та редактор посмертних ви­дань приазовських поетів Г. Патрічі («О міхіо» / «Заповітне», 1994), В. Бахтаріса («Зісі, Бугас!» / «Живи, Бугас!», 1997), колективного збірника творів грецьких літераторів Донбасу «Моя Эл­лада — Украина» (1998). Упорядкував також тримовну антологію «Пииты ту графи» («Доля поета», 2001; обидві — Донецьк), яка засвідчила творчі здобутки грецької літератури Донеч­чини. П. — один із пере­кладачів грецькою мовою «Кобзаря» Т. Шевченка (К., 1993; пере­клав рідною мовою 27 творів українського поета). Писав музику: 1996 у Києві ви­йшла аудіокасета з його піснями, 1997 — збірка пісень «Калинова вода». У с. Малоянисоль посмертно встановлено памʼятник П. (авторка проєкту — Л. Джарти).

Завантажити статтю