Патріча Донат Костянтинович

Визначення і загальна характеристика

ПАТРІ́ЧА Донат Костянтинович (24. 11. 1934, с. Малоянисоль Володарського, нині Маріупольського р-ну Донецької обл. — 06. 12. 2004, Донецьк) — письменник, перекладач, композитор, громадський діяч. Член НСПУ (1994). Премії імені В. Шутова (1991), імені С. Прокоф’єва (1993). Закінчив Сталінський педагогічний інститут (нині Донецьк, 1956), Донецьке музичне училище (1966). Учителював у рідному селі, був директором Володарської районної дитячої музичної школи (1968–78) та Донецького обласного науково-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи (1978–98). Голова Донецького обласного Фонду культури профспілок (від 1998). Головний редактор газети «Камбана» Донецького товариства греків (2003–04). Засновник, організатор і головний режисер обласних фестивалів української культури «Калинова вода», «Времівські усмішки», «Сіверський Донець», грецької культури — «Мега юрти» («Велике свято»), інтернаціонального — «Хоровод дружби», дитячого — «Чарівні вервечки». Писав румейською (грецькою), українською та російською мовами. Автор книг про історичні шляхи, життя і звичаї греків Приазов’я «Наша судьба» (1992), «Азмоніта стиреіс» («Незабутні місця», 1992; до видання увійшли також його переклади грецькою мовою поем «Марина», «Сова», «Давидові псалми», «Сотник» та ін. творів Т. Шевченка). Гумористичні вірші та оповідання румейською і українською мовами, створені на фольклорному матеріалі, склали збірку «Ан іревс хаханист, ан іревс клапси» («Хоч смійся, хоч плач», 1994). Помітним явищем румейської літератури стала поетична збірка «Дъиком ту астро» («Моя зірка», 1997). Видав книгу «Земляки» (1998; усі — Донецьк) російською і грецькою мовами, до якої увійшли нариси, оповідання та вірші про визначних представників грецької меншини в Україні. Добірку його гумористичних віршів опубліковано румейською мовою і в українських перекладах (паралельно) в антології різномовної поезії України «На нашій, на своїй землі» (кн. 1, 1995); він учасник і антології одного вірша В. Сосюри «Любіть Україну» (1998; обидві — Київ) — переклав цей вірш українською мовою. Разом із Л. Кир’яковим упорядкував і видав (із паралельним російським перекладом) збірку румейських прислів’їв та приказок «Ена шилядъа маргарітаріа» («Тисяча перлин», Д., 1993). Виступив як укладач та редактор посмертних видань приазовських поетів Г. Патрічі («О міхіо» / «Заповітне», 1994), В. Бахтаріса («Зісі, Бугас!» / «Живи, Бугас!», 1997), колективного збірника творів грецьких літераторів Донбасу «Моя Эллада — Украина» (1998). Упорядкував також тримовну антологію «Пииты ту графи» («Доля поета», 2001; обидві — Донецьк), яка засвідчила творчі здобутки грецької літератури Донеччини. П. — один із перекладачів грецькою мовою «Кобзаря» Т. Шевченка (К., 1993; переклав рідною мовою 27 творів українського поета). Писав музику: 1996 у Києві вийшла аудіокасета з його піснями, 1997 — збірка пісень «Калинова вода». У с. Малоянисоль посмертно встановлено пам’ятник П. (авторка проєкту — Л. Джарти).

Завантажити статтю