АЛЕКСАПО́ЛЬСЬКИЙ Святослав Микола­йович (30. 10. 1989, м. Саки, нині АР Крим — 29. 08. 2022, між селами Новогригорівка Первомайського р-ну та Любомирівка Миколаївського р-ну Миколаївської обл.) — військовик. Молодший лейтенант (2024, посмертно). Герой України (2023, посмертно). По батьківській лінії — кримський грек, по материнській — українець. На­вчався в загальноосвітній школі в рідному місті та Кримській республіканській школі-інтернаті для обдарованих дітей в с. Танкове Бахчисарайського р-ну. З дитинства захоплювався шахами, за­ймався боксом, греко-римською боротьбою, карате, кік-боксингом, тайським боксом, панкратіоном і бразильським джиу-джитсу. Був учасником фанатського руху сімферопольської футбольної команди «Таврія». Від 2009 служив у Внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України: спочатку — у 14-й бригаді спеціального при­значе­н­ня «Барс» (у с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну Київської обл.), від 2010 за контрактом — у 9-й окремій бригаді (у Сімферополі). 2011 про­йшов курс «техніка професійного втруча­н­ня» у французькій жандармерії в муніципалітеті Сент-Астьє. 2012 заочно здобув фах «туризмо­знавство» на Кримському факультеті Київського університету культури і мистецтв. 2013 отримав паспорт моряка: побував у багатьох містах України, а також Америки, Угорщини, Австрії, Італії, Чорногорії та Хорватії. Був активним учасником кримського Євромай­дану. Після анексії Криму при­єд­нався до полку «Азов» Національної гвардії України. Пізніше за­ймався громадською діяльністю у Львові. Від 2017 служив у 25-й повітрянодесантній (смт Гвардійське Новомосковського р-ну Дні­пропетровської обл.) і 95-й десантно-штурмовій (Житомир) окремих бригадах Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. 2019 про­йшов курс з під­готовки бо­йового медика взводу в канадських ін­структорів. 2020 із закінче­н­ням контракту звільнився в запас і вступив до кафедри військової під­готовки Національного університету оборони України в Києві. Від 2021 працював у компанії з роз­робле­н­ня про­грамного забезпече­н­ня «Solvd Inc.» (Київ). Від 24 лютого 2022 брав участь у від­січі повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну. Після заверше­н­ня боїв на території Київської обл. вирушив до Миколаєва, де уві­йшов до складу добровольчого під­роз­ділу «Бузький Гард». Потім був при­значений командиром роз­відувального взводу 220-го баталь­йону 126-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України в Одесі. Влітку 2022 здобув військово-облікову спеціальність «організація морально-психологічного забезпече­н­ня». Від­значився під час контрна­ступу на Пів­дні України. Здійснюючи вогневу під­тримку штурмової групи в складі снайперської пари, Святослав Алексапольський знищив 5-х окупантів. Після важкого поране­н­ня свого командира власним прикладом під­няв під­роз­діл для прориву на завершальному етапі штурму противника. У цьому ж бою й загинув унаслідок осколкого поране­н­ня від касетного снаряда. Був кремований в Одесі, частину його праху поховали на Байковому кладовищі в Києві, іншу родина запланувала роз­віяти в Греції та звільненому Криму. У Миколаєві на честь Святослава Алексапольського пере­йменовано вулицю Дмитрієва (липень 2024); у Києві на Дарницькому мості створено памʼятне графіті (лютий 2025), а у Дні­провському р-ні на вулиці Юрія Шумського між будинками № 1б і № 3 його імʼям на­звано сквер (квітень 2026).