ПЕТРИНЕ́НКО Діана Гнатівна (дівоче — Паливода; 08. 02. 1930, с. Білоусівка Драбівського, нині Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 17. 11. 2018, Київ) — спів­ачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Мати Т. Петриненка. Професор (1985). Народна артистка УРСР (1970), СРСР (1975). Державна премія України імені Т. Шевченка (1972). Лауреатка Всесвітнього фестивалю молоді та студентів (Ві­день, 1959). Закінчила Київську консерваторію (1955; кл. М. Єгоричевої) та аспірантуру при ній (1961). У 1955–58 — солістка Державної капели УРСР «Думка», 1962–88 — Філармонії. Водночас від 1961 викладала у Національній музичній академії України (усі — Київ). Володіла голосом широкого діапазону, рівним у всіх регі­страх, технікою кантилен­ного співу, виразним інтонува­н­ням та дикцією. У репертуарі — арії з опер М. Лисенка, Дж. Верді, соло­співи М. Лисенка, Л. Ревуцького, Д. Січинського, Я. Степового, К. Стеценка, Ю. Мейтуса, романси М. Глінки, С. Рахманінова, українські народні пісні. Виконала партію сопрано в кантаті «Радуйся, ниво неполитая» М. Лисенка, 9-й Симфонії Л. ван Бетговена, ораторії «Пори року» Й. Гайдна, Реквіємі В.-А. Моцарта. Популяризувала сучасні українські ліричні пісні (Н. Андрієвська, О. Білаш, А. Кос-Анатольський, П. Майборода, І. Шамо, Ю. Рожавська та ін.), в остан­ні роки — пісні з національно ви­значеною ідеєю, написані її сином. Гастролювала в Італії, Канаді, США, Угорщині, Фінляндії, Франції, Японії. Здійснила записи на грамплатівки та у фонд Українського радіо. Серед учнів — Л. Монастирська, Є. Ліпітюк.