Подільське горбогір’я

ПОДІ́ЛЬСЬКЕ ГОРБОГІ́РʼЯ — природно-гео­графічна область, західна частина Подільської височини. Знаходиться на межиріч­чях Щирця, Зубрі, Гнилої Липи, Золотої Липи і верхівʼїв Коропця, у межах Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Домінантні висоти 300–370 м, максимальна — 471 м (г. Камула). У П. г. виділяють горбисті пасма Гологори і Вороняки, Бібрське, Стільське, Бережанське горбогірʼя, Пере­мишлянське горбогірʼя, а також Львівське Опі­л­ля. В геологічній будові рельєфу беруть участь верх­ньокрейдові, неогенові й антропогенові осадові породи (мергелі, вапняки, піски, пісковики, су­глинки), що формують осадовий чохол Волино-Подільської монокліналі. Горбистий рельєф структурно-денудаційної височини значно роз­членований долинами субмеридіональних річок та їхніми пере­важно субширотними допливами, балками, ярами. Основні ріки належать до басейну Дністра (Щирець, Зубря, Давидівка, Боберка, Свірж, Гнила Липа, Студений Потік, Нараївка, Золота Липа). Від­носні висоти на локальних ділянках коливаються в межах 80–140 м, а загалом для П. г. — до 250 м. Середньорічна кількість опадів — 751 мм. У структурі ґрунтового покриву домінантними є ясно-сірі, сірі і темно-сірі опідзолені ґрунти, в долинах річок — торфово-болотні і дерново-підзолисті. Для горбогірних масивів характерні лісо­степові ландшафти (лісистість 27–35 %, пере­важають буково-дубово-грабові насадже­н­ня на сірих опідзолених лісових ґрунтах), для терасованих долин — с.-г. угі­д­дя (56–70 %). 35–60 % орних земель уражені ерозійними процесами. На П. г. — міста Бережани, Бібрка, Пере­мишляни.