Подільське горбогір’я

ПОДІ́ЛЬСЬКЕ ГОРБОГІ́Р’Я  — природно-географічна область, західна частина Подільської височини. Знаходиться на межиріччях Щирця, Зубрі, Гнилої Липи, Золотої Липи і верхів’їв Коропця, у межах Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Домінантні висоти 300–370 м, максимальна — 471 м (г. Камула). У П. г. виділяють горбисті пасма Гологори і Вороняки, Бібрське, Стільське, Бережанське горбогір’я, Перемишлянське горбогір’я, а також Львівське Опілля. В геологічній будові рельєфу беруть участь верхньокрейдові, неогенові й антропогенові осадові породи (мергелі, вапняки, піски, пісковики, суглинки), що формують осадовий чохол Волино-Подільської монокліналі. Горбистий рельєф структурно-денудаційної височини значно розчленований долинами субмеридіональних річок та їхніми переважно субширотними допливами, балками, ярами. Основні ріки належать до басейну Дністра (Щирець, Зубря, Давидівка, Боберка, Свірж, Гнила Липа, Студений Потік, Нараївка, Золота Липа). Відносні висоти на локальних ділянках коливаються в межах 80–140 м, а загалом для П. г. — до 250 м. Середньорічна кількість опадів — 751 мм. У структурі ґрунтового покриву домінантними є ясно-сірі, сірі і темно-сірі опідзолені ґрунти, в долинах річок — торфово-болотні і дерново-підзолисті. Для горбогірних масивів характерні лісостепові ландшафти (лісистість 27–35 %, переважають буково-дубово-грабові насадження на сірих опідзолених лісових ґрунтах), для терасованих долин — с.-г. угіддя (56–70 %). 35–60 % орних земель уражені ерозійними процесами. На П. г. — міста Бережани, Бібрка, Перемишляни.

Завантажити статтю