ПОЛКА́НОВ Юрій Олександрович (10. 03. 1935, Сімферополь — 29. 02. 2020, там само) — геолог, караїмо­знавець. Син О. Полканова. Доктор геолого-мінералогічних наук (1985). Заслужений працівник культури АР Крим (2005). Державна премія України в галузі науки і техніки (1994), премія АР Крим (1996). Закінчив Дні­пропетровський гірничий ін­ститут (нині Дні­про, 1957). Від­тоді працював інженером-геологом у Пів­нічно-Казах­станській екс­педиції. Від 1960 — в Українському ін­ституті мінеральних ресурсів (2000–12 — Кримське від­діле­н­ня Українського державного геологорозвідувального ін­ституту, Сімферополь), де про­йшов шлях від інженера-геолога до завідувача від­ділу, головного наукового спів­робітника. Був головою Наукової ради Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар» (від 1989). Роз­робляв методи про­гнозува­н­ня, пошуків, геолого-мінералогічного ви­вче­н­ня та технологічного оцінюва­н­ня родовищ титану, цирконію, алмазів та ін. видів мінеральної сировини. 1998 на його честь на­звано мінерал полкановіт. Досліджував про­блеми етнокультури кримських караїмів. Учасник Кон­гресу національних меншин Європи у Трієсті — Пертшаху (1997), Кон­гресу лідерів тюркських народів у Карачаї (Домбай, 1998), 3-го Кон­гресу етнологів та антропологів Росії у Москві (1999), Всесвітньої зу­стрічі кримських караїмів в Євпаторії — Чуфут-Кале (2005).