Паліїв Омелян Іванович
Визначення і загальна характеристика
ПАЛІ́ЇВ Омелян Іванович (20. 08. 1888, с. Звенигород, нині Львівського р-ну Львівської обл. — 18. 01. 1938, м. Саратов, РФ) — правознавець, економіст. Брат Василя, Дмитра, Кекилії Паліївих. Доктор права (1913). Навчався 1898–1906 у гімназії в м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), вивчав право у Львівському університеті. Під час студентського виступу за український університет 1910 заарештований і у наступному році був підсудним на «процесі-101». Від 1913 проходив адвокатську практику у Львові та м. Калуш (нині Івано-Франківської обл.). Під час 1-ї світової війни — офіцер австро-угорської армії на Сербському й Італійському фронтах, в період ЗУНР — сотник УГА. Служив в окружній військовій команді у м. Коломия (нині Івано-Франківської обл.), брав участь у Чортківській офензиві. У складі УГА у липні 1919 перейшов у Наддніпрянську Україну. Від грудня 1919 — член ревкому УГА у Вінниці; від лютого 1920 — комісар польового штабу Червоної УГА, був від неї делегатом 4-го Всеукраїнського з’їзду рад у Харкові в травні 1920. Входив до Галицького революційного комітету КП(б)У, створеного 23 квітня 1920 у Києві. Доклав зусилля до звільнення багатьох галичан з більшовицького полону, зокрема з концтабору в с. Кожухово поблизу Москви. У серпні–вересні 1920 — комісар військових справ, згодом — співробітник судового відділу Галревкому в Тернополі. Після відступу з міста разом із військами Червоної армії проживав і працював в УСРР. 1925 переїхав до Москви. В умовах наростання репресій більшовицького режиму 1932 змушений був перевестися у м. Саратов, де працював економістом обласної бази «Росшвейзбуту». 7 листопада 1937 заарештований, за сфабрикованим звинуваченням у «контрреволюційній шпигунській діяльності» відповідно до постанови наркома НКВС і прокурора СРСР від 4 січня 1938 розстріляний. Реабілітований 1958.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
