Паліїв Кекилія Іванівна
ПАЛІ́ЇВ Кекилія Іванівна (псевдо — Цьопа; 06. 01. 1906, с. Перевозець, нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — 11. 11. 1969, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — педагог, громадська діячка. Сестра Василя, Дмитра, Омеляна Паліївих. Закінчила учительську семінарію у Львові (1925). Працювала в Українському інституті для дівчат у м. Перемишль (Польща, 1926–34). Брала активну участь у діяльності товариства «Пласт», 1926–30 належала до Пластової старшини у Львові. Після заборони польською владою «Пласту» — співзасновниця пластового кооперативу «Вогні» (видавав однойменний часопис) та Комісії виховних осель і мандрівок молоді (1933–39). Референт молоді в Українському центральному комітеті та головний організатор Виховної спільноти української молоді (1942–44). На еміграції мешкала у Німеччині, від 1949 — у Великій Британії, від 1952 — у Канаді. Командантка пластунок Союзу українських пластунів емігрантів (1947–49). Співзасновниця «Пласту» у Великій Британії (1949), член пластової старшини у Канаді (1952–65). Голова Об’єднання українських педагогів Канади (від 1965), співзасновник і заступник голови Української виховної ради при Світовому конгресі вільних українців (1967). Секретар Світової координаційної виховно-освітньої ради та Виховної крайової освітньої ради у Канаді. Ініціаторка і організаторка Центрального патронату над Осередком НТШ у Сарселі поблизу Парижа. У Торонто встановлено пам’ятник П., її ім’ям названо дитячий садок. Співавторка праці «Українська виховна система в діаспорі».
Рекомендована література
- Левицький С. Український Пластовий Улад у спогадах автора. Мюнхен, 1967;
- Кузьмович О. Цьопа Паліїв // Пластовий шлях. 1981. Ч. 1.
Завантажити статтю
Людина 
