Паліїв Кекилія Іванівна

ПАЛІ́ЇВ Кекилія Іванівна (псевдо — Цьопа; 06. 01. 1906, с. Пере­возець, нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — 11. 11. 1969, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — педагог, громадська діячка. Сестра Василя, Дмитра, Омеляна Паліївих. Закінчила учительську семінарію у Львові (1925). Працювала в Українському ін­ституті для дівчат у м. Пере­мишль (Польща, 1926–34). Брала активну участь у діяльності товариства «Пласт», 1926–30 належала до Пластової старшини у Львові. Після заборони польською владою «Пласту» — спів­засновниця пластового ко­оперативу «Вогні» (видавав одно­ймен­ний часопис) та Комісії виховних осель і мандрівок молоді (1933–39). Референт молоді в Українському центральному комітеті та головний організатор Виховної спільноти української молоді (1942–44). На еміграції мешкала у Німеч­чині, від 1949 — у Великій Британії, від 1952 — у Канаді. Коман­дантка пластунок Союзу українських пластунів емі­грантів (1947–49). Спів­засновниця «Пласту» у Великій Британії (1949), член пластової старшини у Канаді (1952–65). Голова Обʼ­єд­на­н­ня українських педагогів Канади (від 1965), спів­засновник і за­ступник голови Української виховної ради при Світовому кон­гресі вільних українців (1967). Секретар Світової ко­ординаційної виховно-освітньої ради та Виховної кра­йової освітньої ради у Канаді. Ініціаторка і організаторка Центрального патронату над Осередком НТШ у Сарселі по­близу Парижа. У Торонто встановлено памʼятник П., її імʼям на­звано дитячий садок. Спів­авторка праці «Українська виховна система в діаспорі».