П’ятківський Іван Петрович

Визначення і загальна характеристика

ПʼЯТКІ́ВСЬКИЙ Іван Петрович (03. 07. 1907, с. Протасівка Роменського пов. Полтавської губ., нині у складі с. Сміле Роменського р-ну Сумської обл. — 02. 07. 1940, Харків, похований у смт Мала Данилівка Дергачівського, нині Харківського р-ну Харківської обл.) — публіцист, критик. На­вчався у Полтавському ІНО (1926—27), друкував критичні стат­ті у студентському журналі «Іновець» (про С. Єсеніна, В. Маяковського), закінчив Харківський педагогічний ін­ститут професійної освіти (1931). Під­тримував дружні стосунки з однокурсником І. Бойком, був однокурсником Ю. Шевельова, який, зокрема, у своїх спогадах писав: «Пʼятківський взагалі на нашому курсі був орлом, перед ним, здавалося, від­кривалася карʼєра шанованого літературного критика. Від­повід­но, він уже ходив не в засмальцьованому пальтечку, а в шкіряній куртці і навіть інколи до­зволяв собі взяти слово на семінарі. Та арешт десь коло 1933 року не дав здійснитися його амбіціям». Одна з перших статей П., присвячених сучасній українській літературі, — про поезію В. Сосюри (1926, не опублікована). Належав до по­стійних авторів журналу «Молодняк» харківського періоду, спів­працю з редакцією якого роз­почав за пропозицією П. Усенка: числен­ні публікації, пере­важно рецензії (1927—30), присвячені сучасній українській літературі в її прозовому та поетичному вимірах, зокрема новим творам С. Божка, В. Ґжицького, Д. Гордієнка, М. Івченка, М. Йогансена, Івана Ле, Ф. Малицького, І. Микитенка; про­блемам створе­н­ня художнього образу творчої особистості (на прикладі поеми «Смерть Франка» В. Бобинського), пита­н­ням стилю та мови художнього твору, українським пере­кладам творів класичної світової літератури тощо. Деякі стат­ті написані у стилістиці памфлету, зокрема рецензії на малохудожні прозові твори Павла Нечая. Загалом від­сутність художності від­значав у прозі І. Кириленка. За спогадами М. Фінкеля, тоді набув популярності т. зв. пʼятківський каламбур: «буден­ним тоном пише товариш Кириленко про будні» («Молодняк», 1927, № 11). Не уникав го­строї полеміки, зокрема з Михайлом Доленгом (М. Клоковим). Вміщував публікації також у журналі «Студент революції», газеті «Комсомолець України». За замовле­н­ням видавництва «Український робітник» написав творчий порт­рет Івана Ле (1930, не опубліковано). Був одним з організаторів першого в Україні вечора памʼяті В. Маяковського, де, крім П., ви­ступили Д. Копиця, І. Микитенко, Л. Первомайський та ін. («Комсомолець України», 1930, 19 квітня). Вважав себе критиком-марксистом, однак у широких політизованих дис­кусіях участі не брав, членом літературної організації «Молодняк» став лише у грудні 1929. У тогочасній періодиці викривався як прихильник «антимарксистської» методології, ідеалістичної теорії літератури, «пере­вальської» ідеології позакласового, абстрактного гуманізму («Гарт», 1930, № 3; «Молодняк», 1931, № 3 тощо). На початку 1931 був від­рахований зі спілки «Молодняк» як такий, що «своєю творчою і теоретичною роботою» ві­ді­йшов «від позицій генеральної лінії пролетарської літератури» («Молодняк», 1931, № 3). У березні 1931, вже після від­рахува­н­ня, у публічному ви­ступі виклав сутність свого «роз­ходже­н­ня» з «Молодняком». У 1930-і рр. за­знав політичних пере­слідувань. До кінця життя був по­збавлений можливості за­йматися літературно-критичною діяльністю, працював учителем російської літератури у середній школі. 1940 був зна­йдений у не­притомному стані біля залізничної колії під Харковом, помер у міській лікарні, не приходячи до тями. У Харківській науковій бібліотеці імені В. Короленка створено особовий архівний фонд П. (№ 64).

Літ.: Пʼятковський І. Автобіо­графія // Молодняк: зразки творчості членів всеукр. спілки комсомол. пролетар. письмен­ників «Молодняк». Х.; К., 1930; Іван Пʼятківський // Сахно Ф. І. Історія Смілого. К., 2004; Шевельов Ю. В. (Шерех Юрій). Я — мене — мені... (і довкруги): Спогади. Ч. 1: В Україні. Х.; Нью-Йорк, 2017; Лосієвський І. Я. Український літературний критик середини 1920-х — початку 1930-х рр. Іван Пʼятківський: доля і недоля // На шляху до «пʼятого» Харкова...»: Зб. наук. пр. на пошану проф. Ю. М. Без­хутрого. Х., 2019.

І. Я. Лосієвський

Завантажити статтю