Палеоценова епоха і палеоценовий відділ, Палеоцен

ПАЛЕОЦЕ́НОВА ЕПО́ХА І ПАЛЕОЦЕ́НОВИЙ ВІ́Д­ДІЛ, Палеоцен (від палео... та ...цен) — рання епоха палеогенового періоду нової кайнозойської ери та від­клади, що утворилися в той час (див. Кайнозойська ера і група, Палеогеновий період і палеогенова система). Палеоценова епоха (П. е.) на­стала після пізньокрейдової епохи крейдового періоду (див. Крейдовий період і крейдова система) і тривала понад 10 млн р. Її виділив 1874 німецький палеоботанік В. Шімпер. У П. е. на більшості материків пере­важав суходіл. У серед­земноморській геосинклінальній зоні від Піренеїв до Пів­ден­но-Східної Азії про­стягався океан Тетіс, що зумовлював транс­гресії епіконтинентальних морських басейнів у Європі, Африці та Азії. Між материками Пів­ден­ної і Пів­нічної пів­куль були сухопутні звʼязки, якими від­бувалося роз­селе­н­ня наземних організмів. У ран­ньому палеоцені море покривало Середню Азію, Західно-Сибірську та Прика­спійську западини, Крим, Причорноморську та Дні­провсько-Донецьку западини. Через Припʼятський прогин воно сполучалося із Західно-Європейським басейном (територія сучасних Польщі, Данії, Швеції, Бельгії, Німеч­чини, Франції, Великої Британії). Виділяють 2 під­від­діли П. е.: нижній у складі датського (монського, інкерманського) ярусу та верх­ній у складі ланденського (геєрського, качинського) ярусу. На території України морські басейни обмежувалися лише Дні­провсько-Донецькою западиною. Клімат П. е. був тропічним, тварин­ний світ різноманітним. У морях жили пере­важно теплолюбні організми: колоніальні корали, морські їжаки, числен­ні молюски (кукулея, фімбрія, варіамузіум, мурекс, матільда, херкоглоса), планктон­ні форамініфери (глобігеріна, глобороталія), акули (одонта­спіс, отодус, стріатоламія, скуаліс), костисті риби. На суші вимерлих мезозойських плазунів змінили ссавці, пере­важно сумчасті (Пів­ден­на Америка, Австралія), зʼявилися перші плацентарні — кондиляртри, примітивні неповнозубі та зайцеподібні гризуни. Серед без­хребетних панували комахи (терміти, ембії, мурахи, оси, бджоли, метелики), які живилися нектаром квітів двосімʼядольних рослин. В екваторіальній зоні були роз­по­всюджені вічнозелені каштани, гірський дуб, лавр, бамбук, коричне дерево, волоський горіх, папороті, туя, секвоя. У лісах бореальної зони пере­важали гінкго, метасеквоя, платан, магнолія, ліани, береза, верба, вільха. Палеоценові від­клади пред­ставлені вапняками, мергелями, опоками, алевритами, пісками, флішем. У пізньому палеоцені на платформах від­булася ре­гресія. З палеоценовими від­кладами також повʼязані родовища нафти, газу, бокситів, са­пропелітів, бурого вугі­л­ля, будівельних матеріалів.

Завантажити статтю