Палеоценова епоха і палеоценовий відділ, Палеоцен
ПАЛЕОЦЕ́НОВА ЕПО́ХА І ПАЛЕОЦЕ́НОВИЙ ВІ́ДДІЛ, Палеоцен (від палео... та ...цен) — рання епоха палеогенового періоду нової кайнозойської ери та відклади, що утворилися в той час (див. Кайнозойська ера і група, Палеогеновий період і палеогенова система). Палеоценова епоха (П. е.) настала після пізньокрейдової епохи крейдового періоду (див. Крейдовий період і крейдова система) і тривала понад 10 млн р. Її виділив 1874 німецький палеоботанік В. Шімпер. У П. е. на більшості материків переважав суходіл. У середземноморській геосинклінальній зоні від Піренеїв до Південно-Східної Азії простягався океан Тетіс, що зумовлював трансгресії епіконтинентальних морських басейнів у Європі, Африці та Азії. Між материками Південної і Північної півкуль були сухопутні зв’язки, якими відбувалося розселення наземних організмів. У ранньому палеоцені море покривало Середню Азію, Західно-Сибірську та Прикаспійську западини, Крим, Причорноморську та Дніпровсько-Донецьку западини. Через Прип’ятський прогин воно сполучалося із Західно-Європейським басейном (територія сучасних Польщі, Данії, Швеції, Бельгії, Німеччини, Франції, Великої Британії). Виділяють 2 підвідділи П. е.: нижній у складі датського (монського, інкерманського) ярусу та верхній у складі ланденського (геєрського, качинського) ярусу. На території України морські басейни обмежувалися лише Дніпровсько-Донецькою западиною. Клімат П. е. був тропічним, тваринний світ різноманітним. У морях жили переважно теплолюбні організми: колоніальні корали, морські їжаки, численні молюски (кукулея, фімбрія, варіамузіум, мурекс, матільда, херкоглоса), планктонні форамініфери (глобігеріна, глобороталія), акули (одонтаспіс, отодус, стріатоламія, скуаліс), костисті риби. На суші вимерлих мезозойських плазунів змінили ссавці, переважно сумчасті (Південна Америка, Австралія), з’явилися перші плацентарні — кондиляртри, примітивні неповнозубі та зайцеподібні гризуни. Серед безхребетних панували комахи (терміти, ембії, мурахи, оси, бджоли, метелики), які живилися нектаром квітів двосім’ядольних рослин. В екваторіальній зоні були розповсюджені вічнозелені каштани, гірський дуб, лавр, бамбук, коричне дерево, волоський горіх, папороті, туя, секвоя. У лісах бореальної зони переважали гінкго, метасеквоя, платан, магнолія, ліани, береза, верба, вільха. Палеоценові відклади представлені вапняками, мергелями, опоками, алевритами, пісками, флішем. У пізньому палеоцені на платформах відбулася регресія. З палеоценовими відкладами також пов’язані родовища нафти, газу, бокситів, сапропелітів, бурого вугілля, будівельних матеріалів.
Рекомендована література
- Стратиграфія УРСР. Т. 9. Палеоген. К., 1963;
- Макаренко Д. Е. Раннепалеоценовые моллюски Северной Украины. К., 1970;
- Стратиграфия СССР. Палеогеновая система. Москва, 1975;
- Макаренко Д. Е. Гастроподы нижнего палеоцена Северной Украины. К., 1976;
- Зернецкий Б. Ф., Люльева С. А. Зональная биостратиграфия палеоцена Восточно-Европейской платформы. К., 1994.
Завантажити статтю
