Палеогеновий період і палеогенова система, Палеоген

ПАЛЕОГЕ́НОВИЙ ПЕРІ́ОД І ПАЛЕОГЕ́НОВА СИСТЕ́МА, Палеоген (від палео… та ген…) — давній період кайнозойської ери та від­клади, що утворилися в той час (див. Кайнозойська ера і група). Палеогеновий період (П. п.) роз­почався близько 65 млн р. тому після крейдового періоду (див. Крейдовий період і крейдова система) і тривав близько 41 млн р. до неогенового періоду (див. Неогеновий період і неогенова система). Палеогенову систему (П. с.) виділив 1866 німецький геологом К. Науманн. Раніше належала до Третин­ної системи (див. Третин­ний період і третин­на система).

П. с. поділяють на 3 від­діли: нижній — палеоценовий, середній — еоценовий і верх­ній — олігоценовий (див. Палеоценова епоха і палеоценовий від­діл, Еоценова епоха і еоценовий від­діл, Олігоценова епоха і олігоценовий від­діл). Протягом палеоцену й еоцену на величезній території Пів­нічної Америки, пів­нічно-східної частини Пів­ден­ної Америки, Пів­нічної Африки, Західно-Європейської і Східно-Європейської платформ і західної частини Сибіру були моря. Морська транс­гресія досягла максимальних роз­мірів у середньому еоцені.

В олігоцені у процесі ре­гресії значні території звільнилися від моря. Рослин­ність П. п. була подібна до сучасної. У пів­нічній пів­кулі існували 2 фітогео­графічні провінції: пів­нічна, або Тургайська, з помірним кліматом і листопадною флорою — клен, дуб, береза, бук, верба, вільха, вʼяз, тополя, гінкго, калина, секвойя; пів­ден­на, або Полтавська, до якої належала й територія України з вічнозеленою тропічною флорою — мірта, фікуси, лаври, пальми, сандалове, коричне та мильне дерева, тропічні папороті, ліани, болотний кипарис, магнолія, евкаліпт, бамбук. Після великого мезозойського вимира­н­ня (див. Мезозойська ера та група) тварин­ний світ палеогену значно змінився. У морях широкого пошире­н­ня набули мікро­скопічні планктон­ні організми глобігерини та глобороталії, а також бентон­ні форамініфери — нум­муліти, двостулкові та черевоногі молюски. Серед великих хребетних у морях зʼявилися кити — протокетус, зеуглодон, патріокетус. На суходолі значно поширилися ссавці, зокрема хижаки креодонти, від яких виникли перші копитні — кондилятри, а в кінці періода — травоїдні парно- і непарнокопитні, хоботні та мавпи. На Австралійському материку виникли клоачні, або яйцекладні — качконіс, єхидна, а в Пів­ден­ній Америці — сумчасті.

У олігоцені від­булося похоло­да­н­ня. Почалося горотворе­н­ня в Серед­земноморській геосинкліналі. Утворилися перші гребені сучасних Піренеїв, Атласу, Альп, Карпат, Криму, Кавказу, Копетдагу, Паміру і Гімалаїв. Горотворе­н­ня охопило також Західно-Тихоокеанську та Східно-Тихоокеанську зони. Утворилися внутрішньоконтинентальні роз­ломи: Великий африканський у Східній Африці, Рейнський на Західно-Європейській та Байкало-Ангаро-Баргузинський — на Сибірській платформах. Палеогенові від­клади поширені на всіх континентах. Вони пред­ставлені органоген­ними вапняками, карбонатними мергелями, глинами, пісками, пісковиками, сланцями, флішем.

Від­діли П. с. поділяють на під­від­діли, регіо­яруси або горизонти й біо­зони. Найповніший роз­різ П. с. — парастратотип, охарактеризований різними комплексами без­хребетних, міститься на околиці м. Бахчисарай у Криму. Нижньопалеоценовий під­від­діл складається з датського й інкерманського регіо­ярусів, іноді їх обʼ­єд­нують в один білокамʼянський; верх­ньопалеоценовий — з качинського, нижньоеоценовий — з бахчисарайського та сімферопольського, середньоеоценовий — з новопавлівського та кумського, верх­ньоеоценовий — з альминського.

Олігоцен роз­членовують на 2 під­від­діли, але в парастратотипі він пред­ставлений лише нижнім — кизилджарським (планорбел­ловим) регіо­ярусом. Пере­лічені регіо­яруси можна спів­ставити з одновіковими від­кладами європейських стратотипів і місцевими під­роз­ділами платформен­ної України та Карпат. З палеогеновими від­кладами повʼязані родовища марганцевих руд Пів­дня України, нафти і газу Пере­дкарпатської і Причорноморсько-Кримської нафтогазоносних провінцій, менілітових сланців Карпат, бурого вугі­л­ля Дні­провського буровугільного басейну, каолінів Українського щита, бурштинів Рівненської та Житомирської обл., будівельних матеріалів.

Завантажити статтю