Перетяткович Мар’ян Мар’янович
ПЕРЕТЯ́ТКОВИЧ Мар’ян Мар’янович (23. 08(04. 09). 1872, с. Усичі Луцького пов. Волинської губ., нині Луцького р-ну Волинської обл. — 22. 05(04. 06). 1916, Київ) — архітектор. Академік архітектури (1912). У 1890–96 перебував на військовій службі. Закінчив Інститут цивільних інженерів (1901) та Вище художнє училище Академії мистецтв (1906; викладач Л. Бенуа) у Санкт-Петербурзі. Відтоді поглиблював знання в Італії, Франції, Німеччині, Австрії, Бельгії та Голландії. Після повернення із закордонного відрядження співпрацював з архітекторами Г. Барановським, І. Рерберґом, П. Сюзором, М. Лялевичем і Ф. Вишинським. 1911 заснував у Санкт-Петербурзі проєктно-будівельне підприємство, де почали свій творчий шлях архітектори Л. Тверськой, О. Джорогов, В. Станицький, Є. Пірвиц. Був членом редакційної ради журналу «Зодчий». Використовував форми неокласицизму, неоренесансу, неоросійського стилю, ретроспективізму та модерну. Серед реалізованих проєктів — костел Лурдської Божої Матері (1903–09), зал засідання Державної ради в Маріїнському палаці (1907–08), трамвайний міст через Фонтанку (1908), будинок страхового товариства «Саламандра» (1908–09), церква Христа Спасителя в пам’ять Гефсиманської битви і святителя Миколая Чудотворця («Спас-на-Водах»; 1910, підірваний більшовиками у 1932), прибутковий будинок і торговий банк М. Вавельберга (1910–12), будинок міських установ, притулок для хлопчиків католицького благодійного товариства (обидва — 1912–13), Російський торгово-промисловий банк (1912–14), будинок Міністерства торгівлі і промисловості (1912–15), залізобетонний звід у головному залі біржі (1913–14) у Санкт-Петербурзі; оброблення торгових залів будинку на вулиці Тверська, № 14 (Єлісєєвський магазин; 1898–1901), декорування фасадів готелю «Метрополь» (1901–03), міський будинок дешевих квартир для одиноких імені Г. Солодовнікова (1908), будинок Південного страхового товариства (1909–11) у Москві; Державний банк у м. Ростов-на-Дону (1910–14), Романівська грязелікарня у м. П’ятигорськ (нині Ставропольського краю, 1911–14; обидва — Росія), церква Олега Брянського в с. Осташ’єво (нині Московської обл., 1915). Обстоював необхідність розроблення перспективного плану Санкт-Петербурга.
Рекомендована література
- Курбатов В. Об особенностях петербургской архитектуры на рубеже XIX–XX вв. // Зодчий. 1908. № 44;
- Космачевский Г. Памяти М. М. Перетятковича // Там само. 1916. № 23;
- Кириков Б. М. М. Перетяткович (К 100-летию со дня рождения) // Строительство и архитектура Ленинграда. 1973. № 1.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
