ТИМОФЄ́ЄВ Борис Борисович (18. 10. 1915, Петро­град, нині Санкт-Петербург — 02. 12. 2002, Київ) — фахівець у галузі автоматики. Доктор технічних наук (1959), професор (1967), академік НАНУ (1978). Заслужений діяч науки УРСР (1975). Державні премії СРСР (1980), УРСР (1973) та України (2000) в галузі науки і техніки, премії імені С. Лебедєва АН УРСР (1982) та імені В. Глушкова (1996) НАНУ. Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Грузинський індустріальний ін­ститут (Тбілісі, 1937). Працював 1937–39, 1944–59 у Тбіліському НДІ гідро­енергетики та споруд; 1959–60 — у Тбіліському НДІ автоматики; 1960–62 — завідувач Обчислювального центру АН УРСР; 1962–64 — за­ступник директора з наукової роботи Ін­ституту кібернетики АН УРСР; 1964–86 — директор Ін­ституту автоматики АН УРСР; 1986–2002 — головний науковий спів­робітник Ін­ституту електрозварюва­н­ня НАНУ (усі — Київ). Досліджував поверх­невий ефект у феромагнетиках; створював нові засоби обчислювальної техніки, зокрема спеціальні процесори та на­громаджувачі на магнітній стрічці, магнітострикційні лінії затримки; роз­робляв теоретичні аспекти системотехніки, математичні, інформаційні та технічні засоби АСК промислового при­значе­н­ня. Заснував науковий напрям — створе­н­ня нових автоматичних систем керува­н­ня з широким за­стосува­н­ням обчислювальної техніки, системотехніки, автоматичних систем управлі­н­ня промисловістю, радіотехніки та кібернетики. Зробив значний внесок у створе­н­ня автоматичних систем керува­н­ня Криворізьким металургійним заводом (Дні­пропетровська обл.), Київським заводом «Червоний екс­каватор», найбільшим у Європі комплексом для прокатува­н­ня широкополосних балок Нижньотагільського металургійного комбінату, станом гарячого прокатува­н­ня «2000» Новолипецького металургійного заводу (обидва — РФ), уніфікованими АСК атомних електро­станцій та ін. важливими промисловими обʼєктами.