Прибережна смуга

ПРИБЕРЕ́ЖНА СМУ́ГА — місцевість уздовж берегової лінії моря, озера, річки чи іншого водного обʼєкта. Часто вживають як синонім термін «прибережна зона», проте оста­н­ня ширше поня­т­тя — це не лише П. с. суходолу, але й акваторії, прибережні води. П. с. є найбільш динамічними і вразливими ділянками земної поверх­ні — як у природному від­ношен­ні — через взаємо­вплив суші та водного середовища (див. Берегова зона моря), так і за інтенсивністю антропоген­ного впливу — за­звичай це найбільш освоєні та густонаселені території світу. Інтенсивний антропоген­ний роз­виток руйнує прибережні екосистеми, що ві­ді­грають важливу захисну роль (помʼякшують вплив ураганів та енергії хвиль, знижують рівні повеней, зменшують втрату осадів тощо), тому П. с. часто роз­глядають в природо­охорон­ному контекс­ті, через необхідність еколого-економічного менеджменту цих територій. Основними аспектами охорони П. с. є функціональне зонува­н­ня — ви­значе­н­ня зон для роз­витку рекреації та туризму, рибальства, житлового будівництва та інших видів господарської діяльності; створе­н­ня природних заповід­ників та морських резерватів для збереже­н­ня унікальних біо­топів та видів; контроль за за­брудне­н­ням; захист від екс­тремальних природних ката­строф (урагани, цунамі, повені тощо); соціальна участь у прийнят­ті рішень щодо просторового планува­н­ня та охорони П. с.; реалізація освітніх про­грам тощо. Про­блемами охорони П. с. опікується багато між­народних організацій, серед яких, на­приклад, Прибережний та морський союз (EUCC), що роз­виває європейський під­хід до управлі­н­ня прибережними зонами. В Україні з метою охорони водних обʼєктів від за­брудне­н­ня та збереже­н­ня їх водності та біо­різномані­т­тя вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водо­охорон­них зон виділяють земельні ділянки під прибережні захисні смуги (ПЗС), що входять до складу земель водного фонду. Встановлюють обабіч берегів річок та навколо водойм уздовж урізу води (у межен­ний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, для ставків площею менше 3 га — 25 м; для середніх річок, водо­сховищ на них, водойм та ставків площею понад 3 га — 50 м; для великих річок, водо­сховищ на них та озер — 100 м. Для морів, навколо морських заток і лиманів — не менше 2 км. Якщо стрімкість схилів пере­вищує три градуси, мінімальну ширину ПЗС по­двоюють. Чин­ним законодавством України встановлений правовий режим викори­ста­н­ня ПЗС. Заборонено ро­зорюва­н­ня земель (крім під­готовки ґрунту для залуже­н­ня і залісе­н­ня), а також садівництво та городництво; зберіга­н­ня та за­стосува­н­ня пестицидів і добрив; влаштува­н­ня літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гід­ро­метричних та лінійних). Обʼєкти, роз­міщені у ПЗС, можуть екс­плуатувати, якщо при цьому не порушують її правовий режим. ПЗС можуть використовувати для рибогосподарських потреб, з культурно-оздоровчою, рекреаційною, спортивною, туристичною метою; для проведе­н­ня науково-дослідних робіт; до­гляду, роз­міще­н­ня та обслуговува­н­ня обʼєктів портової інфра­структури і гідротехнічних споруд тощо. П. с. є важливими елементами екологічної мережі України.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю