Прибережна смуга

ПРИБЕРЕ́ЖНА СМУ́ГА  — місцевість уздовж берегової лінії моря, озера, річки чи іншого водного об’єкта. Часто вживають як синонім термін «прибережна зона», проте остання ширше поняття — це не лише П. с. суходолу, але й акваторії, прибережні води. П. с. є найбільш динамічними і вразливими ділянками земної поверхні — як у природному відношенні — через взаємовплив суші та водного середовища (див. Берегова зона моря), так і за інтенсивністю антропогенного впливу — зазвичай це найбільш освоєні та густонаселені території світу. Інтенсивний антропогенний розвиток руйнує прибережні екосистеми, що відіграють важливу захисну роль (пом’якшують вплив ураганів та енергії хвиль, знижують рівні повеней, зменшують втрату осадів тощо), тому П. с. часто розглядають в природоохоронному контексті, через необхідність еколого-економічного менеджменту цих територій. Основними аспектами охорони П. с. є функціональне зонування — визначення зон для розвитку рекреації та туризму, рибальства, житлового будівництва та інших видів господарської діяльності; створення природних заповідників та морських резерватів для збереження унікальних біотопів та видів; контроль за забрудненням; захист від екстремальних природних катастроф (урагани, цунамі, повені тощо); соціальна участь у прийнятті рішень щодо просторового планування та охорони П. с.; реалізація освітніх програм тощо. Проблемами охорони П. с. опікується багато міжнародних організацій, серед яких, наприклад, Прибережний та морський союз (EUCC), що розвиває європейський підхід до управління прибережними зонами. В Україні з метою охорони водних об’єктів від забруднення та збереження їх водності та біорізноманіття вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяють земельні ділянки під прибережні захисні смуги (ПЗС), що входять до складу земель водного фонду. Встановлюють обабіч берегів річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, для ставків площею менше 3 га — 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм та ставків площею понад 3 га — 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 м. Для морів, навколо морських заток і лиманів — не менше 2 км. Якщо стрімкість схилів перевищує три градуси, мінімальну ширину ПЗС подвоюють. Чинним законодавством України встановлений правовий режим використання ПЗС. Заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних). Об’єкти, розміщені у ПЗС, можуть експлуатувати, якщо при цьому не порушують її правовий режим. ПЗС можуть використовувати для рибогосподарських потреб, з культурно-оздоровчою, рекреаційною, спортивною, туристичною метою; для проведення науково-дослідних робіт; догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо. П. с. є важливими елементами екологічної мережі України.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю