Пінська військова флотилія
ПІ́НСЬКА ВІЙСЬКО́ВА ФЛОТИ́ЛІЯ — формування російського і радянського ВМФ на річках Прип’ять і Дніпро. Вперше створена під час 1-ї світової війни у лютому 1916 для несення сторожової та розвідувальної служби, мінування річок і охорони мостів. До червня 1916 мала у своєму складі 47 катерів, роту гребних суден, 4 гарматних понтони і буксирний пароплав. У листопаді 1916 розформована. Вдруге створена у червні 1940 із кораблів і частин розформованої Дніпровської військової флотилії. Головна база — м. Пінськ (Білорусь), тилова — Київ. До П. в. ф. входило 27 кораблів, авіаескадрилья, зенітний артилерійський дивізіон і рота морської піхоти. Після нападу Німеччини на СРСР у червні 1941 її поповнено 18-ма кораблями й катерами. П. в. ф. діяла на стику Західного і Південно-Західного фронтів. До 11 липня 1941 її основні сили зведено у 3 загони: Березінський, Прип’ятський (в оперативному підпорядкуванні Західного фронту), Дніпровський (в оперативному підпорядкуванні Південно-Західного фронту). У серпні 1941 сформовано Київський і Чернігівський загони П. в. ф. Вона сприяла тривалому утриманню переправ через Дніпро й обороні радянськими військами його лівого берега, брала участь у Київській оборонній операції. Розформована 6 жовтня 1941. Командувач — контр-адмірал Д. Рогачов (1940–41).
Рекомендована література
- Вьюненко Н. П., Мордвинов Р. Н. Военные флотилии в Великой Отечественной войне. Москва, 1957;
- Локтионов И. И. Пинская и Днепровская флотилии в Великой Отечественной войне. Москва, 1958;
- Безсмертя: Книга Пам’яті України 1941–1945. К., 2000.
Завантажити статтю
