Павловський Олександр Іванович

ПАВЛО́ВСЬКИЙ Олександр Іванович (27. 06. 1927, Запоріжжя — 12. 02. 1993, м. Нижній Новгород, РФ) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1963), академік РАН (1991). Герой Соціалістичної Праці (1966). Сталінська (1953) та Ленінська (1963) премії, Державні премії СРСР (1983) та РФ (1999, посмертно). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1988). Закінчив Харківський університет (1950). Від 1951 у КБ № 11 у м. Арзамас-16 (нині Саров Нижньогородської обл.) під керівництвом А. Сахарова та Ю. Харитона працював над створенням термоядерної зброї. Від 1960 — завідувач дослідного відділу, від 1971 — завідувач сектору фундаментальних і прикладних досліджень, водночас згодом — заступник наукового керівника, від 1993 — перший заступник наукового керівника НДІ експериментальної фізики (Саров). Наукові дослідження в галузі нейтронної фізики, імпульсної техніки, фізики високих густин енергії, квантової електроніки. Засновник нового напряму в фізиці високих енергій — магнітна кумуляція. Під його керівництвом створено потужні імпульсні джерела енергії на основі магнітокумулятивних генераторів, пристроїв для генерування надсильних імпульсних магнітних полів. 1991 у журналі «Успехи физических наук» (т. 161) П. опублікував статтю «Воспоминания разных лет». 2003 у Сарові видано збірник наукових праць «Физика и техника высоких плотностей электромагнитной энергии: Памяти акад. РАН Александра Ивановича Павловского».

Рекомендована література

1. Памяти Александра Ивановича Павловского // Успехи физических наук. 1993. Т. 163, № 11.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю