Порозуміння

Визначення і загальна характеристика

ПОРОЗУМІ́ННЯ  — феномен повсякденної практики, політичної, економічної, наукової та іншої діяльності людини, що характеризує взаємну погодженість, домовленість у діях, сенсах, цілях, вчинках тощо з ким-небудь. П. — ключове поняття соціальної, практичної та політичної філософії, філософської антропології, соціальної психології, етики та економічної теорії. У теорії соціальної дії визначає головну мету комунікації, що на противагу стратегічній дії, спрямованій на досягнення певної цілі соціальної взаємодії як S-О-відношення, визначається досягненням П. у соціальній взаємодії як S-S-відношення. П. як визначальна характеристика соціальної взаємодії, спілкування, діалогу та комунікації має інтерсуб’єктивну основу, на що вказує префікс «по», або перша частина складного слова (взаємо-)розуміння. Тому синонімами П. є «взаєморозуміння», «згода», «узгодженість», «погодженість», що свідчить про спільне розуміння чогось або когось, досягнення єдності сенсів соціальної дії разом з ін. людьми. П., так само як і розуміння, спирається на спільні цінності та норми спільноти, узасадничені смисловими самоочевидностями життєсвіту. Останній є основою для передрозуміння, без чого неможливе будь-яке розуміння чогось або когось, а також П. з кимось. Однак передрозуміння може утворювати хибні сенси (передсуди, забобони, ідеології тощо) у викривлених відносинами панування комунікаціях. Тому, як зазначав Д. Бьолер, «тільки за умов критичного застосування передрозуміння можна правильно щось розуміти». Правильне розуміння, так само як і П., досягають аргументативним дискурсом, що спирається на комунікативно раціоналізований життєсвіт, у якому сенси діяльності стають темою обговорення і набувають своєї чинності на основі прояснення шляху досягнення згоди щодо них. Окремим проявом П. є компроміс, що досягається взаємними поступками заради досягнення мети. Регулятивною ідеєю досягнення П. в аргументативному дискурсі є ідеальний (Ю. Габермас), або трансцендентальний (К.-О. Апель), дискурс, що передбачає відсутність будь-якого примусу як внутрішнього, так і зовнішнього, обумовленого відносинами панування, а також принципову необмеженість комунікації щодо учасників дискурсу.

Завантажити статтю