РАНЮ́К Юрій Микола­йович (02. 06. 1935, с. Хрінове Воронезької обл., РФ — 06. 02. 2017, Харків) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1976). Дійсний член НТШ (1992). Заслужений працівник культури України (1995). Закінчив Харківський університет (1958). Від­тоді працював у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний ін­ститут» НАНУ: від 1980 — завідувач лабораторії фізики ізомерів і радіо­ізотопів. Основною тематикою його наукових досліджень було ви­вче­н­ня поділу атомних ядер під дією при­скорених елементарних частинок і фотонів. Йому вперше вдалося здійснити поділ ядер і електронами, і позитронами та порівняти ці процеси. Таким чином було зʼясовано, якою мірою ядерні реакції чутливі до заряду частинки, що ініціює реакцію. Виконав систематичні дослідже­н­ня фотоподілу ядер за гігантським резонансом і виявив важливі особливості цих ядерних реакцій. 1996 працював на ядерному ка­налі Гренобльського електрон­ного накопичувача; 1997–2005 брав участь у споруджен­ні Великого адрон­ного колайдера (Женева). Автор низки праць з історії української науки. Був членом Українського і Американського фізичних (обидва — 1992) та Американського гео­графічного (1987) товариств, спів­засновником (1991) і першим головою Харківського обласного товариства крає­знавців. За­ймався під­водним спортом, під­водною археологією, туризмом на байдарках. Автор статей в ЕСУ.