ШУМИЛО́ВСЬКИЙ Микола Микола­йович (09. 05. 1897, м. Карабаново, нині Владимирської обл., РФ — 28. 06. 1967, м. Фрунзе, нині Бішкек) — фахівець у галузі автоматики. Доктор технічних наук (1948), професор (1950), академік АН Киргизької РСР (1960). Державні нагороди СРСР. Закінчив Ленін­градський політехнічний ін­ститут (нині Санкт-Петербург, 1929). Від­тоді працював на під­приємствах у Ленін­граді та Москві; від 1939 — в Ін­ституті автоматики і телемеханіки АН СРСР (Москва): від 1940 — завідувач лабораторій автоматичного контролю, елементів, комплексної автоматизації без­перервних виробничих процесів, радіо­активних ізотопів, від 1950 — завідувач від­ділу комплексної автоматизації виробничих процесів; водночас у 2-й половині 1940-х рр. — керівник львівської групи дослідників Ін­ституту автоматики і телемеханіки АН СРСР, 1951–52 — директор-засновник Ін­ституту машино­знавства та автоматики АН УРСР (Львів); від 1960 — директор Ін­ституту автоматики АН Киргизької РСР (Фрунзе). Викладав у Московському електротехнічному ін­ституті звʼязку, Московському авіаційному ін­ституті та Московському енергетичному ін­ституті; за його ініціативи та без­посередньої участі організовано кафедри автоматики та телемеханіки у низці закладів вищої освіти, зокрема й у Львівському (1945) та Фрунзенському політехнічних ін­ститутах. Наукові дослідже­н­ня у галузі електровимірюва­н­ня, приладобудува­н­ня та автоматичного керува­н­ня промисловими процесами у нафтовій, вугільній, металургійній, хімічній, а також у різних галузях оборон­ної техніки. Керував науковими роботами з комплексної автоматизації іригаційних систем.