Паламарчук Галина Олександрівна
ПАЛАМАРЧУ́К Галина Олександрівна (22. 09. 1948, с. Онопріївка Тальнівського р-ну Київської обл., нині Звенигородського р-ну Черкаської обл.) — письменниця. Членкиня НСПУ (1981). Закінчила Київський університет імені Т. Шевченка (1972). Працювала коректором у видавництві «Молодь» та журналі «Ранок». Віршувати почала з молодих літ, поезїї друкували у районній та обласній періодиці. Відвідувала тальнівську районну літстудію «Зажинок», 1966 перемогла на обласному конкурсі «Сонячні кларнети» з віршем «Журавка», який пізніше поклав на музику О. Білаш і став популярною піснею. Авторка низки книг поезій, в яких чуттєве сприймання конкретної реальності виливається в численні запахові враження. Чад матіоли і запах галузки полину, молочного сонця з-за горба та снігу — все це символічні цінності поетичного світу П., співзвучні національному романтичному світовідчуттю. У форматі самвидаву опублікувала збірки «Останній цвіркун літа» (2000) і «Маски» (2002), в яких, зокрема, реалізована майже трагічна спроба жінки «вирватися із проклятих жорен» обставин, заявити про незатребуваність таланту в державі. Частково ці ж ідеї звучать у полемічних рефлексіях П., її полеміки з М. Коцюбинською («Літературна Україна», 2002, 22 серпня). Як зазначала авторка: «Пишу просто, як Бог на душу кладе. Категорично не приймаю манірності, лукавства, кокетування. Мислю, страждаю, люблю і жалію. Переконана, що людям поезія необхідна». У 2000-х рр. П. почала писати прозу. 2003 у Києві вийшла друком книжка «Аорта Софіївська» (повісті «Гіркуватий запах вічності», «Життя прекрасне», оповідання, новели, есеї) з поетичним філософським струменем, рисами фентезійності, гостротою сюжету.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Суничний липень. 1975; Солодкі радощі земні. 1979; Щепа. 1983; Сонячне сплетіння. 1987; Магнітні бурі. 1991; Танцюй! 2008 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Ставицька Л. У вирі магнітних бур // Літературна Україна. 1992, 4 черв.;
- Тарасюк Г. Спроба втечі із проклятих жорен // Там само. 2000, 22 черв.;
- Слабошпицький М. Слово, інфіковане болем // Там само. 2004, 22 лип.