Паламарчук Галина Олександрівна

Визначення і загальна характеристика

ПАЛАМАРЧУ́К Галина Олександрівна (22. 09. 1948, с. Оно­пріївка Тальнівського р-ну Київської обл., нині Звенигородського р-ну Черкаської обл.) — письмен­ниця. Членкиня НСПУ (1981). Закінчила Київський університет імені Т. Шевченка (1972). Працювала коректором у видавництві «Молодь» та журналі «Ранок». Віршувати почала з молодих літ, поезїї друкували у ра­йон­ній та обласній періодиці. Від­відувала тальнівську ра­йон­ну літстудію «Зажинок», 1966 пере­могла на обласному конкурсі «Сонячні кларнети» з віршем «Журавка», який пізніше поклав на музику О. Білаш і став популярною піснею. Авторка низки книг поезій, в яких чут­тєве спри­йма­н­ня конкретної реальності виливається в числен­ні запахові враже­н­ня. Чад матіоли і запах галузки полину, молочного сонця з-за горба та снігу — все це символічні цін­ності поетичного світу П., спів­звучні національному романтичному світовід­чу­т­тю. У форматі самвидаву опублікувала збірки «Остан­ній цвіркун літа» (2000) і «Маски» (2002), в яких, зокрема, реалізована майже трагічна спроба жінки «ви­рватися із проклятих жорен» об­ставин, заявити про незатребуваність таланту в державі. Частково ці ж ідеї звучать у полемічних рефлексіях П., її полеміки з М. Коцюбинською («Літературна Україна», 2002, 22 серпня). Як за­значала авторка: «Пишу просто, як Бог на душу кладе. Категорично не при­ймаю манірності, лукавства, кокетува­н­ня. Мислю, страждаю, люблю і жалію. Пере­конана, що людям поезія необхідна». У 2000-х рр. П. почала писати прозу. 2003 у Києві ви­йшла друком книжка «Аорта Софіївська» (повісті «Гіркуватий запах вічності», «Життя прекрасне», оповіда­н­ня, новели, есеї) з поетичним філософським струменем, рисами фентезійності, гостротою сюжету.

Тв.: Суничний липень. 1975; Солодкі радощі земні. 1979; Щепа. 1983; Сонячне сплеті­н­ня. 1987; Магнітні бурі. 1991; Танцюй! 2008 (усі — Київ).

Літ.: Ставицька Л. У вирі магнітних бур // Літературна Україна. 1992, 4 черв.; Тарасюк Г. Спроба втечі із проклятих жорен // Там само. 2000, 22 черв.; Слабошпицький М. Слово, інфіковане болем // Там само. 2004, 22 лип.

В. Т. Поліщук

Завантажити статтю