ЦЕСЕ́ВИЧ Володимир Платонович (11. 10. 1907, Київ — 28. 10. 1983, Одеса) — астроном. Син П. Цесевича. Кандидат (1936, без захисту дисертації), доктор (1944) фізико-математичних наук, член-кореспондент АН УРСР (1948). Заслужений діяч науки УРСР (1964). Державні нагороди СРСР. Закінчив Ленін­градський університет (нині Санкт-Петербург, 1927), де від­тоді й працював. 1933–37 — директор обсерваторії у Душанбе; 1937–42 — професор Ленін­градського педагогічного ін­ституту та науковий спів­робітник Астрономічного ін­ституту АН СРСР; 1942–44 — професор Одеського технологічного ін­ституту консервної промисловості та Одеського педагогічного ін­ституту (обидва — на евакуації в Душанбе); 1944–83 — професор, завідувач кафедри астрономії Одеського університету та директор Одеської обсерваторії; водночас 1948–50 — директор Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (Київ). Основні праці присвячені ви­вчен­ню змін­них зір, лірид. 1922–83 виконав близько 200 тисяч візуальних спо­стережень змін­них зір різних типів. Вдосконалив методи ви­значе­н­ня орбіт та інших характеристик затемнюваних зір за їх кривими блиску. Опублікував найбільш точні таблиці спеціальних функцій для ви­значе­н­ня кривих блиску при різних видах затемнень. Першим почав спо­стереже­н­ня змін блиску штучних супутників Землі і вказав на можливість викори­ста­н­ня цих спо­стережень для ви­вче­н­ня верх­ньої атмо­сфери Землі. Організував в Україні та Таджики­стані систематичне фото­графува­н­ня неба за допомогою багатокамерних короткофокусних астро­графів. Один із ініціаторів спо­стереже­н­ня метеорів за про­грамою Між­народного геофізичного року (1957) та створе­н­ня Всесоюзної служби болідів. На його честь на­звано малу планету № 2498.