ПИВОВА́РОВ Микола Пилипович (псевдоніми: М. Бровар, Микола Бровар, М. Руденчук; 07. 12. 1910, с. Військове Катеринославського пов. Катеринославської губ., нині Дні­провського р-ну Дні­пропетровської обл. — 13. 09. 1986, Київ) — літературо­знавець, критик. Доктор філологічних наук (1963), професор (1969). Член СПУ (1960). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1934). Працював учителем української мови та літератури Шполянського педагогічного технікуму (Київська, нині Черкаська обл.); від 1936 — в Ін­ституті літератури АН УРСР (Київ): 1946–49 — старший науковий спів­робітник від­ділу шевченко­знавства, 1949–51 — завідувач від­ділу наукової бібліо­графії та за­ступник директора з наукової роботи, 1951–53 — завідувач, 1953–62 — старший науковий спів­робітник від­ділу української дореволюційної літератури; 1963–65 — старший науковий редактор, 1965–68 — завідувач редакції філології УРЕ; 1968 — старший науковий редактор «Історії міст і сіл Української РСР» АН УРСР; 1968–86 — завідувач кафедри української літератури Київського ін­ституту театрального мистецтва. Досліджував історію української літератури 19 — початку 20 ст., ви­ступав рецензентом нових творів українських письмен­ників 1930–60-х рр. Брав участь у під­готовці 1-го т. «Історії української літератури» у 2-х т. (1954). Спів­укладач ви­да­н­ня «Українські письмен­ники: Біо­бібліо­графічний словник» (1963; обидва — Київ).