Пикуличі

Визначення і загальна характеристика

ПИКУ́ЛИЧІ — село по­близу м. Пере­мишль (нині Під­карпатського воєводства, Польща), де 1918—21 діяв табір для полонених та інтернованих українських вояків і цивільних. Заснований ав­стрійською владою у роки 1-ї світової війни для утрима­н­ня російських військовополонених. Під час українсько-польської війни 1918—19 у таборі пере­бувало 6—10 тис. полонених вояків УГА та інтерновані з Галичини громадсько-політичні діячі й пред­ставники інтелігенції. Внаслідок антисанітарних умов, голоду, інфекційних хвороб померло близько 2 тис. осіб. Значну під­тримку, зокрема одягом і продуктами, надавала українська громада Пере­мишля через створену Самаритянську допомогу (голова — Р. Гамчикевич). На­прикінці 1920 у табір заселено інтерновані частини Армії УНР: 1-у Запорозьку дивізію, частини Окремої кін­ної та 1-ї Кулеметної дивізій (загалом 3,1 тис. вояків). Комен­дантом табору при­значено генерал-хорунжого Г. Базильського. У таборі було налагоджено культурно-освітнє життя, діяли загальноосвітні курси, стрілецький хор полку Чорних Запорожців, театр (керівник — М. Аркас), виходили часописи «Запорожець», «Аванс». У березні 1921 українські формува­н­ня пере­ведено до табору у Вадовицях. 1924 упорядковано Пикулицький військовий цвинтар (знищений після 2-ї світової війни, від­новлений 1989), споруджено памʼятник за проєктом О. Кульчицької.

Літ.: Кривава книга. Матеріали до польської інвазії на українські землі Східної Галичини 1918/19 року. Ві­день, 1919; Ч. П. Українська Галичина під окупацією Польщі в рр. 1919—1920. Ві­день, 1921; Пикулицький цвинтар // Бе­скид. [Пере­мишль], 1931. Ч. 8; А. Коlańczuk. Obóz internowania oraz ukraiński cmentarz wojenny w Pikulicach pod Przemyślem (1918—1921). Przemyśl, 2017.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю