Хасевич Ніл

ХАСЕ́ВИЧ Ніл (псевд. і крипт.: Бей-Зот, 333, Левко, Рибалка, Старий, Джміль, КВ-37, З-14, 85-10; 25. 11. 1905, с. Дюксин Рівненського пов. Волинської губ., нині Рівненського р-ну Рівненської обл. — 04. 03. 1952, с. Сухівці Рівненського р-ну Рівненської обл.) — художник, графік, громадсько-політичний діяч, учасник національно-визвольних змагань. Бронзовий (1945), Срібний (1948), Золотий (1952) Хрести заслуги УПА, медаль «За боротьбу в особливо важких умовах». Інвалід дитинства (втратив ногу, потрапивши під поїзд). Закінчив гімназію у Рівному (1925, екстерном), Академію мистецтв у Варшаві (1935, графічний факультет) з правом викладання у середніх школах. Член-засновник українського мистецького гуртка «Спокій» у Варшаві, до якого входили П. Андрусій, В. Васьківський, С. Дричик, В. Зварич, П. Холодний, В. Гаврилюк, П. Мегик. 1931–33 його роботи були представлені на виставках у Львові, Празі, Берліні, м. Чикаґо та Лос-Анджелес (обидва — США); полотно «Прання» здобуло відзнаку премії «Ватикан» (1931), портрет гетьмана І. Мазепи відзначено дипломом Академії мистецтв у Варшаві (1932). Наприкінці 1930-х рр. захопився різьбою на дереві (дереворитами), 1937 отримав третій грошовий приз на міжнародній виставці гравюр на дереві у Варшаві. 1939 видав художні альбоми «Книжкові знаки Ніла Хасевича» (Варшава) та «Екслібрис Ніла Хасевича» (Філадельфія). Як ілюстратор співпрацював із українськими часописами «Шлях» та «Волинське слово». За рівнем таланту його порівнюють із І. Трушем, Г. Нарбутом, В. Кричевським. Член Волинського Українського об’єднання (від 1935), делегат його крайового з’їзду в Луцьку, член ОУН. Від 1943 — член Крайової референтури пропаганди ОУН на північно-західних українських землях (ПЗУЗ). Ілюстратор майже всіх видань ОУН ПЗУЗ та УПА-Північ («До зброї», «Вільна Україна», «За Самостійну Україну», «Український перець», «Хрін»). Створив понад 150 дереворитів на повстанську тематику, найвідоміші серед яких — «До зброї», «За Українську Самостійну Соборну Державу», «Ми стали волі на сторожі», «Воля народам, воля людині». Керував понад 20-ма підпільними друкарнями на ПЗУЗ. Написав підручник з графіки, заснував школу різьбярів у підпіллі. Його учні працювали під псевдами: Артем, Мирон, Свирид, Гнат, Скиба, Довбуш. Автор проєктів військових відзнак УПА (ескізу Хреста Заслуги і Хреста Бойової Заслуги та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах»), бофонів, печаток, бланків, що використовували у діловодстві підпільних структур ОУН. 1948 обраний до УГВР. Доробок митця за часів підпілля видано в США у альбомах «Волинь у боротьбі» та «Графіка в бункерах УПА» (1950–52). Загинув у бою із оперативною групою міністерства державної безпеки СРСР. Місце поховання невідоме. Його ім’ям названо вулиці у Львові, Луцьку, Рівному, Костополі (Рівненського р-ну Рівненської обл.), Ковелі, Володимирі (обидва — Волинської обл.), Первомайську (Миколаївської обл.). 1992 на місці загибелі художника у Сухівцях встановлено пам’ятний знак, у Рівному — пам’ятник та меморіальну дошку.

Рекомендована література

1. Яців Р. Композитор повстанської графіки // Шлях перемоги. 1993, 23 січ.;
   Google Scholar Internet
2. Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943–49: Довід. Т. 1–2. Нью-Йорк, 1994–95;
   Google Scholar Internet
3. Загаєцька О. «Ми стали волі на сторожі» (До 100-річчя від дня народж. Н. Хасевича) // Образотворче мистецтво. 2006. № 1;
   Google Scholar Internet
4. Дьомін М. Мистецтво і зброя Ніла Хасевича (До 100-річчя художника) // Вітчизна. 2006. № 7–8;
   Google Scholar Internet
5. Ніл Хасевич (1905–1952): Альбом. Л., 2010.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю