Хасевич Ніл

ХАСЕ́ВИЧ Ніл (псевд. і крипт.: Бей-Зот, 333, Левко, Рибалка, Старий, Джміль, КВ-37, З-14, 85-10; 25. 11. 1905, с. Дюксин Рівненського пов. Волинської губ., нині Рівненського р-ну Рівненської обл. — 04. 03. 1952, с. Сухівці Рівненського р-ну Рівненської обл.) — художник, графік, громадсько-політичний діяч, учасник національно-визвольних змагань. Бронзовий (1945), Срібний (1948), Золотий (1952) Хрести заслуги УПА, медаль «За боротьбу в особливо важких умовах». Інвалід дитинства (втратив ногу, потрапивши під поїзд). Закінчив гімназію у Рівному (1925, екс­терном), Академію мистецтв у Варшаві (1935, графічний факультет) з правом викла­да­н­ня у середніх школах. Член-засновник українського мистецького гуртка «Спокій» у Варшаві, до якого входили П. Андрусій, В. Васьківський, С. Дричик, В. Зварич, П. Холодний, В. Гаврилюк, П. Мегик. 1931—33 його роботи були пред­ставлені на ви­ставках у Львові, Празі, Берліні, м. Чикаґо та Лос-Анджелес (обидва — США); полотно «Пра­н­ня» здобуло від­знаку премії «Ватикан» (1931), порт­рет геть­мана І. Мазепи від­значено дипломом Академії мистецтв у Варшаві (1932). На­прикінці 1930-х рр. захопився різьбою на дереві (дереворитами), 1937 отримав третій грошовий приз на між­народній ви­ставці гравюр на дереві у Варшаві. 1939 видав художні альбоми «Книжкові знаки Ніла Хасевича» (Варшава) та «Екслібрис Ніла Хасевича» (Філадельфія). Як ілюстратор спів­працював із українськими часописами «Шлях» та «Волинське слово». За рівнем таланту його порівнюють із І. Трушем, Г. Нарбутом, В. Кричевським. Член Волинського Українського обʼ­єд­на­н­ня (від 1935), делегат його кра­йового зʼ­їзду в Луцьку, член ОУН. Від 1943 — член Кра­йової референтури пропаганди ОУН на пів­нічно-західних українських землях (ПЗУЗ). Ілюстратор майже всіх ви­дань ОУН ПЗУЗ та УПА-Пів­ніч («До зброї», «Вільна Україна», «За Само­стійну Україну», «Український перець», «Хрін»). Створив понад 150 дереворитів на пов­станську тематику, найві­доміші серед яких — «До зброї», «За Українську Само­стійну Соборну Державу», «Ми стали волі на сторожі», «Воля народам, воля людині». Керував понад 20-ма під­пільними друкарнями на ПЗУЗ. Написав під­ручник з графіки, заснував школу різьбярів у під­піл­лі. Його учні працювали під псевдами: Артем, Мирон, Свирид, Гнат, Скиба, Довбуш. Автор проєктів військових від­знак УПА (ескізу Хреста Заслуги і Хреста Бо­йової Заслуги та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах»), бофонів, печаток, бланків, що використовували у діловодстві під­пільних структур ОУН. 1948 обраний до УГВР. Доробок митця за часів під­пі­л­ля ви­дано в США у альбомах «Волинь у боротьбі» та «Графіка в бункерах УПА» (1950—52). Загинув у бою із оперативною групою міністерства державної без­пеки СРСР. Місце похова­н­ня неві­доме. Його імʼям на­звано вулиці у Львові, Луцьку, Рівному, Костополі (Рівненського р-ну Рівненської обл.), Ковелі, Володимирі (обидва — Волинської обл.), Первомайську (Миколаївської обл.). 1992 на місці загибелі художника у Сухівцях встановлено памʼятний знак, у Рівному — памʼятник та меморіальну дошку.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю