Федорова Лариса Данилівна

ФЕ́ДОРОВА Лариса Данилівна (23. 01. 1951, с. Чкалове Кокчетавської обл., Казахстан) — історик, краєзнавець, пам’яткознавець, музеєзнавець. Дружина Г. Пустовійта. Доктор історичних наук (2012). Народилася у сім’ї спецпереселенців, яких 1936 депортували із Житомирської обл. у Казахстан. Закінчила Саратовський університет (РФ, 1974). Відтоді учителювала у Саратовській обл. і Житомирі; працювала у науково-технічній бібліотеці Київського інституту інженерів цивільної авіації; 1981–93 — у Музеї історії міста Києва: науковий співробітник, завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи. Брала участь у підготовці першої експозиції музею, відкритої 1982, розробленні наукових засад діяльності музею, побудові численних виставок і експозицій. 1991 виступила співініціатором створення першого в Україні Грушевського Михайла Історико-меморіального музею в Києві. Організатор першої в Україні виставки, присвяченої М. Грушевському, в Музеї історії Києва (1992). Від 1993 — Інституті історії України НАНУ (Київ): 1998–2017 — старший науковий співробітник відділу історико-краєзнавчих досліджень, перетвореного на Центр досліджень історико-культурної спадщини. Основний напрям наукової праці в Інституті — підготовка до публікації тому «Київ» Зводу пам’яток історії та культури України (К., 1999, ч. 1; 2004, ч. 2; 2021, ч. 3). Відповідальний секретар Головної редакційної колегії Зводу пам’яток історії та культури України, член його редакційно-художньої ради (до 2008). Співавтор концепції і структури тому, що є базовими і для томів, присвячених іншим регіонам України; брала участь у розробленні теоретичних та науково-методичних засад підготовки статей про пам’ятки історії до Зводу. Здійснювала наукове редагування історичної частини томів «Київ» та «Житомирська область». Брала участь у підготовці Закону України «Про музеї та музейну справу» (1995), змін і редакції до нього (2009). Від 2019 працювала у Центрі пам’яткознавства НАНУ і Українського товариства охорони пам’яток історії і культури; від 2021 — провідний науковий співробітник Українського інституту культурної спадщини (обидва — Київ). Наукові публікації з історії України та Києва, пам’яткознавства, музеєзнавства, української біографістики. Авторка багатьох статей в «Енциклопедії історії України», ЕСУ, кількох туристичних видань по Києву, зокрема «Київ. Поділ, Поділ...: Фотоальбом» (1994), «Київ. Столиця України та її визначні місця» (1999), «Київ. Архітектурний портрет» (2022; усі — Київ); понад 20-ти сценаріїв науково-документальних фільмів з історії Києва та України (зняті на кіностудіях «Укртелефільм», Національна кінематека України, Кіностудія імені О. Довженка).

Завантажити статтю