ФЕ́ДОРОВА Лариса Данилівна (23. 01. 1951, с. Чкалове Кокчетавської обл., Казах­стан) — історик, крає­знавець, памʼятко­знавець, музеє­знавець. Дружина Г. Пустовійта. Доктор історичних наук (2012). Народилася у сімʼї спецпереселенців, яких 1936 депортували із Житомирської обл. у Казах­стан. Закінчила Саратовський університет (РФ, 1974). Від­тоді учителювала у Саратовській обл. і Житомирі; працювала у науково-технічній бібліотеці Київського ін­ституту інженерів цивільної авіації; 1981–93 — у Музеї історії міста Києва: науковий спів­робітник, завідувач від­ділу, за­ступник директора з наукової роботи. Брала участь у під­готовці першої екс­позиції музею, від­критої 1982, роз­роблен­ні наукових засад діяльності музею, побудові числен­них ви­ставок і екс­позицій. 1991 ви­ступила спів­ініціатором створе­н­ня першого в Україні Грушевського Михайла Історико-меморіального музею в Києві. Організатор першої в Україні ви­ставки, присвяченої М. Грушевському, в Музеї історії Києва (1992). Від 1993 — Ін­ституті історії України НАНУ (Київ): 1998–2017 — старший науковий спів­робітник від­ділу історико-крає­знавчих досліджень, пере­твореного на Центр досліджень історико-культурної спадщини. Основний напрям наукової праці в Ін­ституті — під­готовка до публікації тому «Київ» Зводу памʼяток історії та культури України (К., 1999, ч. 1; 2004, ч. 2; 2021, ч. 3). Від­повід­альний секретар Головної редакційної колегії Зводу памʼяток історії та культури України, член його редакційно-художньої ради (до 2008). Спів­автор концепції і структури тому, що є базовими і для томів, присвячених іншим регіонам України; брала участь у роз­роблен­ні теоретичних та науково-методичних засад під­готовки статей про памʼятки історії до Зводу. Здійснювала наукове редагува­н­ня історичної частини томів «Київ» та «Житомирська область». Брала участь у під­готовці Закону України «Про музеї та музейну справу» (1995), змін і редакції до нього (2009). Від 2019 працювала у Центрі памʼятко­знавства НАНУ і Українського товариства охорони памʼяток історії і культури; від 2021 — провід­ний науковий спів­робітник Українського ін­ституту культурної спадщини (обидва — Київ). Наукові публікації з історії України та Києва, памʼятко­знавства, музеє­знавства, української біо­графістики. Авторка багатьох статей в «Енциклопедії історії України», ЕСУ, кількох туристичних ви­дань по Києву, зокрема «Київ. Поділ, Поділ...: Фотоальбом» (1994), «Київ. Столиця України та її ви­значні місця» (1999), «Київ. Архітектурний порт­рет» (2022; усі — Київ); понад 20-ти сценаріїв науково-документальних фільмів з історії Києва та України (зняті на кіностудіях «Укртелефільм», Національна кінематека України, Кіностудія імені О. Довженка).