Федорова Лариса Данилівна
Визначення і загальна характеристика
ФЕ́ДОРОВА Лариса Данилівна (23. 01. 1951, с. Чкалове Кокчетавської обл., Казахстан) — історик, краєзнавець, памʼяткознавець, музеєзнавець. Дружина Г. Пустовійта. Доктор історичних наук (2012). Народилася у сімʼї спецпереселенців, яких 1936 депортували із Житомирської обл. у Казахстан. Закінчила Саратовський університет (РФ, 1974). Відтоді учителювала у Саратовській обл. і Житомирі; працювала у науково-технічній бібліотеці Київського інституту інженерів цивільної авіації; 1981—93 — у Музеї історії міста Києва: науковий співробітник, завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи. Брала участь у підготовці першої експозиції музею, відкритої 1982, розробленні наукових засад діяльності музею, побудові численних виставок і експозицій. 1991 виступила співініціатором створення першого в Україні Грушевського Михайла Історико-меморіального музею в Києві. Організатор першої в Україні виставки, присвяченої М. Грушевському, в Музеї історії Києва (1992). Від 1993 — Інституті історії України НАНУ (Київ): 1998—2017 — старший науковий співробітник відділу історико-краєзнавчих досліджень, перетвореного на Центр досліджень історико-культурної спадщини. Основний напрям наукової праці в Інституті — підготовка до публікації тому «Київ» Зводу памʼяток історії та культури України (К., 1999, ч. 1; 2004, ч. 2; 2021, ч. 3). Відповідальний секретар Головної редакційної колегії Зводу памʼяток історії та культури України, член його редакційно-художньої ради (до 2008). Співавтор концепції і структури тому, що є базовими і для томів, присвячених іншим регіонам України; брала участь у розробленні теоретичних та науково-методичних засад підготовки статей про памʼятки історії до Зводу. Здійснювала наукове редагування історичної частини томів «Київ» та «Житомирська область». Брала участь у підготовці Закону України «Про музеї та музейну справу» (1995), змін і редакції до нього (2009). Від 2019 працювала у Центрі памʼяткознавства НАНУ і Українського товариства охорони памʼяток історії і культури; від 2021 — провідний науковий співробітник Українського інституту культурної спадщини (обидва — Київ). Наукові публікації з історії України та Києва, памʼяткознавства, музеєзнавства, української біографістики. Авторка багатьох статей в «Енциклопедії історії України», ЕСУ, кількох туристичних видань по Києву, зокрема «Київ. Поділ, Поділ...: Фотоальбом» (1994), «Київ. Столиця України та її визначні місця» (1999), «Київ. Архітектурний портрет» (2022; усі — Київ); понад 20-ти сценаріїв науково-документальних фільмів з історії Києва та України (зняті на кіностудіях «Укртелефільм», Національна кінематека України, Кіностудія імені О. Довженка).
Пр.: Василенко К. П. Статті. Спогади. Листування: В 2 ч. 2002; Київське воєнно-історичне товариство в памʼяткоохоронному і краєзнавчому русі Наддніпрянської України початку 20 ст. 2005; Памʼяткознавчі студії в Україні: теорія і практика. 2007 (співавт.); Діяльність Київського товариства охорони памʼяток старовини і мистецтва зі збереження культурної спадщини України. 2007; Теоретичні та науково-методичні засади підготовки статей про памʼятки історії до «Зводу памʼяток історії та культури України». 2011 (співавт.); З історії памʼяткоохоронної та музейної справи у Наддніпрянській Україні: 1870—1910-і рр. 2013 (усі — Київ).
Л. В. Пекарська
Додаткові відомості
- Основні праці
- Василенко К. П. Статті. Спогади. Листування: В 2 ч. 2002; Київське воєнно-історичне товариство в пам’яткоохоронному і краєзнавчому русі Наддніпрянської України початку 20 ст. 2005; Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. 2007 (співавт.); Діяльність Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва зі збереження культурної спадщини України. 2007; Теоретичні та науково-методичні засади підготовки статей про пам’ятки історії до «Зводу пам’яток історії та культури України». 2011 (співавт.); З історії пам’яткоохоронної та музейної справи у Наддніпрянській Україні: 1870–1910-і рр. 2013 (усі — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
