Ткаченко Ірина Надирівна

Визначення і загальна характеристика

ТКАЧЕ́НКО Ірина Надирівна (10. 04. 1945, м. Кзил-Орда, Казах­стан) — сцено­граф, художник по костюмах, дизайнер. Закінчила школу-студію при МХАТ (1978). Працювала у Дні­пропетровському українському театрі юного глядача (нині Дні­пропетровський український молодіжний театр, 1969—78, 1991—96), Сухумському театрі юного глядача (Абхазія, Грузія, 1980—82), Орловському театрі для дітей і молоді «Вільний про­стір» (РФ, 1980-і рр.), Єрусалимському театрі А. Корон (Ізраїль, від 1997). Для Т. характерна висока майстерність, витончена фантазія, умі­н­ня створити власноруч кожну деталь най­складнішого костюму та сценічного вбра­н­ня, глибокі, різноманітні зна­н­ня історії культури та мистецтва, досконала майстерність. Оформила ви­стави: «Таємничий острів» за Ж. Верном (1975), «Королівство пів­нячих криків» Л. Браусевича (1978), «Сонячний удар» О. Яковлева (1979), «Я при­йшов дати вам волю» за В. Шукшиним, «Жила собі сироїжка» В. Зиміна (обидві — 1980), «А все ж таки вона обертається» О. Хмелика (1981), «Теремок» С. Маршака (1984), «Легенда про Данка» за М. Горьким (1985), «Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим, «Мауґлі» за Р. Кіплінґом, «А завтра була війна» за Б. Васильєвим (усі — 1986), «97» М. Куліша (1987), «Оловʼяні обручки» Т. Габбе (1988), «Під­ступність і коха­н­ня» Ф. Шіл­лера (1989), «Івасик-Телесик» М. Кропивницького, «Три мушкетери» за А. Дюма (обидві — 1990), «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого (1993), «Принцеса на горошині» за Г.-Х. Андерсеном (1996), «Зірка Віфлеєма» Дж.-К. Мілот­ті, «Про руни та черевички» братів Ґрімм, «Директор театру» В.-А. Моцарта (усі — 1997—2003).

В. П. Макогонова

Завантажити статтю