Стасюк Ігор Васильович

Визначення і загальна характеристика

СТАСЮ́К Ігор Васильович (23. 09. 1938, м. Бережани, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 16. 09. 2019, Львів) — фізик. Чоловік Т. Крушельницької. Доктор фізико-математичних наук (1986), професор (1987), член-кореспондент НАНУ (1995). Дійсний член НТШ (1995). Премiя iмені О. Давидова НАНУ (2014). Орден «За заслуги» 3-го (2009) та 2-го (2018) ступенів. Закінчив Львівський університет (1959), де 1962–78 й працював. 1978–83 — в Інституті прикладних проблем механіки і математики АН УРСР (Львів); 1983–90 — у Львівському відділенні статистичної фізики Інституту теоретичної фізики АН УРСР: від 1986 — завідувач вiддiлу квантової статистики; 1990–2016 — завідувач, 2016–19 — головний науковий співробітник вiддiлу квантової статистики, водночас 1990–2006 — заступник директора з наукової роботи Інституту фізики конденсованих систем НАНУ (Львів); за сумісництвом 1996–2010 — професор кафедри теоретичної фiзики Львiвського університету. Вiце-президент Українського фiзичного товариства (2002–13). Науковi дослiдження стосуються статистичної теорiї конденсованих систем i теорiї твердого тiла. Розвинув математичнi методи в теорiї систем фермi- i бозе-частинок iз сильними короткосяжними взаємодiями; описав низку фiзичних явищ у кристалiчних сполуках iз сильноскорельованими електронами та у квантових ґраткових бозе- та бозе-фермi системах, вивчив фазовi переходи i явища бiстабiльностi в локально-ангармонiчних кристалах; розробив мiкроскопiчнi моделi сегнетоелектрикiв iз складною структурою водневих зв’язкiв, описав їх динамiчнi та термодинамiчнi властивостi, а також запропонував мiкроскопiчну теорiю iндукованих зовнiшнiми полями оптичних i деформацiйних ефектiв у сегнетоелектриках i ян-теллерiвських кристалах; розвинув теорiю протонного та iонного переносу в суперiонних системах iз водневими зв’язками.

Завантажити статтю