ПОРЕ́ЦЬКИЙ Платон Сергі­йович (03(15). 10. 1846, м. Єлисавет­град, нині Кропивницький — 09(22). 08. 1907, с. Жовідь Городнянського пов. Чернігівської губ., нині Корюківського р-ну Чернігівської обл.) — математик, логік, астроном. Закінчив Харківський університет (1870), де від­тоді провадив дослідже­н­ня при обсерваторії. Працював 1876–89 у Казанському університеті (Росія). 1889 отримав ступінь доктора астрономії за працю «К во­просу о решении некоторых нормальных систем, встречающихся в практической астрономии, с применением к определению погрешностей делений меридионального круга Казанской обсерватории». Першим у Російській імперії роз­робив і читав курс математичної логіки та її за­стосува­н­ня до теорії ймовірностей. Роз­винув досягне­н­ня Дж. Буля, В.-С. Джевонса, Е. Шредера у галузі алгебри логіки. Значне місце у працях П. за­ймала «теорія наслідків». Узагальнив теорію силогістики традиційної логіки, про­аналізував деякі несилогістичні міркува­н­ня тощо. Після виходу у від­ставку оселився у с. Жовідь, де продовжив провадити дослідже­н­ня.