Пшепюрський Андрій Антонович

ПШЕПЮ́РСЬКИЙ Андрій Антонович (10. 12. 1874, м. Яворів, нині Львівської обл. — 03. 10. 1945, с. Старява, нині Яворівського р-ну) — церковний і громадський діяч. Закінчив гімназію у м. Пере­мишль (нині Польща, 1897), на­вчався на богословському факультеті Львівського університету і в духовних семінаріях УГКЦ у Львові (1897—1901) та Пере­мишлі (1901). У 1901 єпис­копом К. Чеховичом рукопокладений на священ­ника. Від­тоді душпастирював, зокрема у с. Боляновичі (1901—03), Верхрата (1903—05); від 1905 — парох с. Тернавка (нині усі — Під­карпатського воєводства, Польща). У цьому селі, роз­ташованому як своєрідний український анклав у оточен­ні польських сіл, П. заснував читальню товариства «Просвіта», гурток товариства «Сільський господар», по­дбав про від­кри­т­тя української школи. На початку 1-ї світової війни за доносом поляків із сусіднього с. Гусів був заарештований угорським військовим під­роз­ділом за звинуваче­н­ням у шпигунстві на користь Росії, але від смертного вироку його захистив повітовий староста. Благословив сотні УСС В. Дідушка й О. Семенюка на перші бої в Карпатах 27—28 вересня 1914. У грудні 1914 став польовим духівником (у зван­ні капітана) Легіону УСС, з якими про­йшов увесь фронтовий шлях у період 1-ї світової війни, від­служив кілька панахид під час поховань на г. Маківка. У середині 1918 у звʼязку із хворобою отримав від­пустку, зарахований до капеланів у резерві, мешкав у Тернавці. Оскільки після роз­паду Австро-Угорської імперії ця місцевість пере­йшла під владу Польщі, не зміг ні повернутися до УСС, ні вступити до УГА. 1920 допомагав інтернованим польською владою в таборі Ланцут воякам УГА та Армії УНР. 1921 від­новив у Тернавці читальню товариства «Просвіта» й гурток «Сільський господар», заснував «Апостольство молитви», бібліотеку, церковний хор, церковну крамницю, громадську касу, звів парафіяльний будинок. 1925 пере­їхав на парафію с. Старява, де роз­горнув активну душпастирську та громадську діяльність: збудував 1930 муровану церкву Воздвиже­н­ня Чесного Хреста (за проєктом архітектора Є. Нагірного) і парафіяльний будинок, заснував читальню товариства «Просвіта», ко­оператив «Вперед», товариство «Луг». Працював в українських повітових установах і товариствах м. Мостиська (нині Яворівського р-ну). Єпис­коп Й. Коциловський іменував П. радником консисторії у Пере­мишлі. 1939—41 його неодноразово викликали на допити в НКВС. Пере­жива­н­ня, повʼязані з курсом радянської влади на ліквідацію УГКЦ 1945 та родин­ною трагедією (сина Бог­дана-Івана вбили 1941 спів­робітники органів НКВС у львівській вʼязниці «Бригідки»), пі­дірвали його здоровʼя. На церкві у с. Старява встановлено меморіальну дошку П., його імʼям на­звано вулицю в Яворові.

Завантажити статтю