АНТО́НЕНКО Георгій Володимирович (05. 06. 1960, Київ) — художник фарфору, декоративно-ужиткового мистецтва, графік. Закінчив 1-й курс факультету образотворчого мистецтва Заочного народного університету мистецтв (Москва, 1980; викладач М. Годяєва). На­вчався 1975–78 на курсах петриківського роз­пису при Київському міському Будинку художньої самодіяльності проф­спілок (викладач П. Глущенко). У 1970–80-х рр. створював графічні малюнки декоративних роз­писів, використовуючи при­йоми петриківського народного роз­пису (папір, гуаш, акварель). На початку 1980-х рр. виконував декоративні малюнки для плакатів і листівок видавництва «Образотворче мистецтво». Від 1977 — на Київському екс­периментальному кераміко-художньому заводі (від 1993 — ВАТ «ДЕФФА»): 1978–80 і 1982–85 — живописець, від 1986 — копіювальник, 1988–2000 — художник. Створював проєкти роз­писів та роз­писи на подарункові вази, чайники (зокрема форми «ВІК»), блюда, роз­робляв малюнки для оздобле­н­ня сувенірних виробів (пасхальна писанка, 1993) та предметів повсякден­ного вжитку (кухлі, набори для спецій та напоїв). Живописні композиції А. вирізняються щільністю побудови, малюнки — чіткістю та вправністю викона­н­ня, жорстким мазком пензля. 1985–86 працював бригадиром копіювальників оздоблювального виробництва на Київській фабриці хусток, де створював ескізи квіткових мотивів для декорува­н­ня хусток; 2001–10 — на приватному під­приємстві «Міраж» художником під­лакового живопису (оздоблював мотивами петриківського декоративного роз­пису блюда, скриньки тощо). Від кінця 1990-х рр. художні орієнтири митця змінилися: народний декоративний квітковий роз­пис по­ступився абстракціям та наїву з елементами сюр­реалізму, що наочно ілюструють пере­довсім декоративні живописні композиції, що після 2010-х рр. митець створює на папері в мішаній техніці (гуаш і акрил, акрил-металік, фломастери). Ці твори, просякнуті зворушливою щирістю, вражають яскравою комбінацією кольорів. Учасник всесоюзних, всеукраїнських художніх ви­ставок від кінця 1970-х рр. Деякі роботи зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України (Київ), Національному історико-етно­графічному заповід­нику «Пере­яслав», Білоцерківському крає­знавчому музеї (обидва — Київська обл.), Запорізькому художньому музеї.