Поклади корисних копалин

ПО́КЛАДИ КО́РИСНИХ КОПА́ЛИН — поня­т­тя (англ. — «mineral ore deposit», нім. — «Lager eines nutzbaren Minerals», франц. — «gite minier», іспан. — «criaderos depositos de minerales»), що є важливою частиною системи знань за спеціальністю «Наука про Землю», яке стосується галузей геології та надрокористува­н­ня, основою пошуків, роз­відки і роз­робки корисних копалин. Його термінологічні ознаки охоплюють геолого-промислову (геолого-економічну) характеристику природних і техноген­них утворень надр, що мають (або можуть мати) промислове значе­н­ня. У законодавстві та науково-методичній літературі поня­т­тя «поклади корисних копалин» тісно повʼязане або тотожне терміну «родовище корисних копалин». Родовища корисних копалин складаються з одного або декількох покладів. Контуром покладу може бути його природна межа або деякий умовний контур, в межах якого корисні копалини задовольняють вимоги параметрів кондицій (критеріїв). Кондиції на мінеральну сировину — сукупність граничних вимог до якості та кількості мінеральної сировини в надрах, гірничо-геологічних умов заляга­н­ня, гірничотехнічних та інших умов роз­робки продуктивних покладів, дотрима­н­ня яких під час під­рахунку забезпечує найбільш повний й економічно ефективний видобуток і викори­ста­н­ня наявних запасів та ресурсів корисних копалин.

Ви­значе­н­ня терміна «поклади корисних копалин» вчені трактують по-різному: О. Омельчук, В. Загнітко та М. Курило — це скупче­н­ня мінеральної сировини, яке приурочене до певного структурно-геологічного елементу або комбінації таких елементів; В. Білецький і В. Мирний — скупче­н­ня корисної копалини в земній корі, чітко від­окремлене від навколишніх порід. Також є думка про те, що поклад — скупче­н­ня осадових або гірських порід; родовище корисних копалин. Від­повід­но до нормативного акту «Положе­н­ня про проєктува­н­ня гірничодобувних під­приємств України та ви­значе­н­ня запасів корисних копалин за ступенем під­готовленості до видобува­н­ня» (2004) П. к. к. — скупче­н­ня корисних копалин у надрах або на земній поверх­ні, оконтурені від­повід­но до вимог кондицій щодо якості, кількості, умов заляга­н­ня та роз­робки мінеральної сировини. Найчастіше термін «П. к. к.» за­стосовують для родовищ твердих корисних копалин, вуглеводнів, поклади яких можна геометризувати в просторі, а для під­земних вод практично не за­стосовують. Стосовно різних корисних копалин термін може мати свої додаткові ви­значе­н­ня, на­приклад «поклад нафти і газу» — одиничне природне скупче­н­ня нафти і газу в надрах.

П. к. к., що виявлені під час геологічного ви­вче­н­ня, і запаси корисних копалин яких оцінені в установленому порядку, ідентифікують як родовища (ділянки родовищ) корисних копалин, що під­лягають обліку в державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин. Для ви­значе­н­ня доцільності роз­робки покладів (родовищ) корисних копалин проводять їх геологічне ви­вче­н­ня з геолого-економічною оцінкою, у результаті яких поклад (родовище) геометризують у просторі, ви­значають кількісні та якісні характеристики корисної копалини, оцінюють існуючі (правові, екологічні, гірничо-технічні, гідрогеологічні тощо) умови і можливість її роз­робки з сучасним викори­ста­н­ням технологій, ви­значають економічну доцільність такої роз­робки. Поклад називають промисловим, якщо доведена економічна доцільність його роз­робки. Введе­н­ня родовища (покладу) в промислову роз­робку є важливим етапом реалізації інвестиційного проєкту з роз­робки родовища.

Існують числен­ні класифікації покладів (родовищ) корисних копалин за різними ознаками (за роз­мірами запасів, за будовою, за формою заляга­н­ня (морфологією), генезисом тощо). Згідно з «Ін­струкцією із за­стосува­н­ня Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічного ви­вче­н­ня ресурсів пер­спективних ділянок та запасів родовищ нафти і газу» (1998) — 1) родовища (поклади) нафти і газу за величиною запасів поділяють на 7 груп: унікальні (понад 300 млн т нафти; понад 300 млрд м³ газу), крупні (100—300 млн т нафти; 100—300 млрд м³ газу), великі (30—100 млн т нафти; 30—100 млрд м³ газу), середні (10—30 млн т нафти; 10—30 млрд м³ газу), невеликі (5—10 млн т нафти; 5—10 млрд м³ газу), дрібні (1—5 млн т нафти; 1—5 млрд м³ газу), дуже дрібні (до 1 млн т нафти; до 1 млрд м³ газу); 2) за складністю геологічної будови, фазового стану вуглеводнів, умовами заляга­н­ня і мінливістю властивостей продуктивних пластів виділяються, незалежно від величини запасів родовища, такі поклади або екс­плуатаційні обʼєкти: простої будови, що повʼязані з непорушеними або слабо порушеними структурами, їхні продуктивні пласти містять однофазовий флюїд і характеризуються витриманістю товщин і колекторських властивостей у плані і в роз­різі (коефіцієнт піщанистості більше 0,7 і коефіцієнт роз­членува­н­ня менше 2,6); складної будови, що мають одно- або двофазовий флюїд і характеризуються значною мінливістю товщин і колекторських властивостей продуктивних пластів у плані і в роз­різі, літологічними заміще­н­нями колекторів слабо­проникними породами або наявністю тектонічних порушень (коефіцієнт піщанистості менше 0,7 і коефіцієнт роз­членува­н­ня більше 2,6); дуже складної будови, для яких характерні як наявність багатофазних флюїдів, літологічні заміще­н­ня, тектонічні поруше­н­ня, так і невитриманість товщин і колекторських властивостей продуктивних пластів.

Форма покладу — одна з головних його ознак. Виділяють такі форми тіл (покладів) корисних копалин: 1) ізометричні — штоки, штокверки, гнізда, кишене- та брунькоподібні тіла; 2) площин­ні (умовно двовимірні) — пластові тіла, що завжди згідні з нашарува­н­ням порід, та жильні, або січні тіла, які завжди незгідні з ними); 3) трубоподібні (умовно одновимірні) — різноманітні за походже­н­ням скупче­н­ня мінеральної речовини, що витягнуті лише в одному напрямі, частіше за паді­н­ням; їх ще називають трубами, трубками вибуху (газів), трубоподібними тілами з діатремою, тобто з лійкоподібним закінче­н­ням у ви­гляді екс­плозивної або еруптивної брекчій; 4) негеометризовані, неправильної форми, яку важко описати геометричними засобами — характеризуються умовним та субʼєктивним двобаче­н­ням (стосовно них уживають термінологію: від некоректної «неправильні» до примхливої — «полумʼяноподібні»; є природним різновидом комбінаторного по­єд­на­н­ня зга­даних вище простих форм).

Зна­н­ня умов генезису (походже­н­ня) покладів корисних копалин має вкрай важливе значе­н­ня для ро­зумі­н­ня процесів їх формува­н­ня, закономірностей проявів (про­гнозува­н­ня), обра­н­ня оптимального напряму пошуків корисних копалин тощо. Умови формува­н­ня покладів корисних копалин ви­вчаються такими напрямами досліджень як вугле­утворе­н­ня, мінерало­утворе­н­ня, рудо­утворе­н­ня, утворе­н­ня вуглеводнів тощо. Вче­н­ням про генезис корисних копалин є металогенія. За генетичною класифікацією родовищ корисних копалин (за В. Смирновим) ви­окремлюють 3 серії: ендоген­на (магматоген­на), екзоген­на (седиментоген­на), метаморфоген­на. До ендоген­ної серії належать групи магматична (класи лікваційний, ран­ньомагматичний, пізньомагматичний), карбонатитова (магматичний, метасоматичний, комбінований), пегматитова (прості пегматити, пере­кри­сталізовані пегматити, метасоматично заміщені пегматити), альбітит-грейзенова (альбітитовий, грейзеновий), скарнова (вапняних скарнів, магнезіальних скарнів, силікатних скарнів), гідротермальна (плутоноген­ний, вулканоген­ний, амагматоген­ний), колче­дан­на (гідротермально-метасоматичний, гідротермально-осадовий, комбінований); до екзоген­ної — вивітрюва­н­ня (залишковий, інфільтраційний), роз­сипна (елювіальний, делювіальний, пролювіальний, алювіальний, літоральний, гляціальний), осадов (механічний, хімічний, біо­хімічний, вулканоген­ний); до метаморфоген­ної — метаморфізована (регіонально-метаморфізований, контактово-метаморфізований), метаморфічна. Через особливості, що притаман­ні різним корисним копалинам, для геологічного ви­вче­н­ня П. к. к. за­стосовують різні методи геологічного ви­вче­н­ня покладів, або їх сукупність (геолого-мінералогічні, геохімічні, геофізичні, гірничо-бурові та ін.). Характеристики покладів є важливими показниками для проєктува­н­ня системи роз­робки родовища корисних копалин.

Завантажити статтю