Металогенія
МЕТАЛОГЕНІ́Я — вчення про генезис корисних копалин. Ін. назва — мінерагенія. Термін «М.» запропонував 1892 франц. геолог Л. де Лоне. М. вивчає процеси утворення та геол. закономірності поширення як металічних корисних копалин, так і неметалічних корисних копалин у просторі та часі, залежність цих процесів від регіон. і тектон. особливостей земної кори, що сформувалися під час її геол. розвитку. У світ. геол. літературі 20 ст. трапляється ін. розуміння терміна «М.»: його вживали в дослідж., присвячених проблемам формування тільки рудних корисних копалин, у цьому значенні він близький до терміна «рудоутворення». У вузькому сенсі термін «мінерагенія» іноді застосовують до закономірностей поширення неметаліч. корис. копалин. Рад. геологи до проблем М. не зараховували умови утворення горючих корисних копалин, проте перші металогенічні карти Л. де Лоне містили деякі узагальнення із закономірностей поширення й нафт. родовищ. У сучас. геології у зв’язку з усвідомленням знач. ролі наскріз. флюїдодинаміч. процесів і глибин. дегазації у формуванні скупчень корис. копалин та встановлених генетич. і парагенетич. закономірностях рудогенезу, нафтидогенезу та нафтогазоутворення застосування терміна «мінерагенія» поширюється і на вуглеводневі поклади. Розрізняють М. загальну (вивчає заг. закономірності поширення корис. копалин у геол. просторі та часі), регіон. (досліджує характерні прояви мінералізації в межах певних структурно-тектоніч. одиниць, що можуть містити кілька її генерацій), спец. (розглядає закономірності утворення родовищ однієї корис. копалини або вузької групи копалин). Осн. завдання М. — розроблення критеріїв прогнозування нових рудонос. площ, а відтак вона тісно пов’язана з вченням про корисні копалини. Перші широкі узагальнення щодо М. тер. України виклав В. Бондарчук у монографії «Геологія родовищ корисних копалин України» (К., 1969). Я. Бєлєвцев відповідно до осн. етапів формування платформ з визначенням провід. ролі процесів метаморфізму та гранітизації у формуванні ендоген. мінералізації описав М. рухливих зон докембрій. фундаменту, середин. масивів фундаменту та платформ. чохла, визначив їхню металогенічну спеціалізацію. Знач. внесок у теорію М. зробив М. Семененко. Низку статей з проблем регіон. і спец. М. України надруковано в період. вид. «Мінеральні ресурси України», «Геология и полезные ископаемые Мирового океана», «Геологічний журнал», «Мінералогічний журнал», «Геохімія та рудоутворення», «Збірник наукових праць Інституту геологічних наук НАН України», «Геологія та геохімія горючих копалин» та ін. Одним із гол. результатів узагальнень металогеніч. робіт є металогенічна карта, що укладають на геол. та/або тектон. основі. Вона показує закономірності проявів металогеніч. епох, розміщення металогеніч. провінцій, рудонос. площ, родовищ та осередків мінералізації у зв’язку із різними геол. факторами — седиментацією, тектонікою, магматизмом, метаморфізмом. Прогнозне значення мають створені для тер. України узагальнення «Металлогеническая карта Украинского щита» (Ленинград; Киев, 1990; серед укладачів — Л. Галецький, В. Попов, Л. Бочай), «Комплексна металогенічна карта України» (К., 2002; А. Войновський, Л. Бочай, С. Нечаєв та ін.).
Рекомендована література
- Критерии прогнозирования месторождений Украинского щита и его обрамления. К., 1974;
- Металлогения Украины и Молдавии. К., 1974;
- Нечаев С. В. Геолого-геохимическая природа орудинения в осадочном чехле западной части Восточно-Европейской платформы. К., 1978;
- Шнюков Е. Ф., Орловский Г. Н., Панченко Н. А. и др. Марганцевые руды Украины. К., 1979;
- Гойжевский А. А., Скаржинский В. И., Шумлянский В. А. и др. Металлогения фанерозоя платформенной части Украины. К., 1984;
- Митчелл А., Гарсон М. Глобальная тектоническая позиция минеральных месторождений / Пер. с англ. Москва, 1984;
- Белевцев Я. Н., Коваль В. Б., Бакаржиев А. Х., Каляев Г. И. и др. Генетические типы и закономерности размещения урановых месторождений Украины. К., 1995;
- Металічні та неметалічні корисні копалини України. К.; Л., 2005. Т. 1–2;
- A Dictionary of Geology and Earth Scinces. Oxford, 2013;
- Шестопалов В. М., Лукин А. Е., Згонник В. А. и др. Очерки дегазации Земли. К., 2018.
Завантажити статтю
