РУБЦО́В Леонід Іванович (23. 03. 1902, с. Середа-Упіно Ко­стромської губ., нині м. Фурманов Івановської обл., РФ — 03. 04. 1980, Київ) — ботанік, дендролог, вчений-селекціонер, ландшафтний архітектор. Брат Миколи, батько Олени Рубцових. Доктор біо­логічних наук (1954), професор (1956). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закінчив Лісотехнічну академію в Ленін­граді (нині Санкт-Петербург, 1930). Працював старшим науковим спів­робітником, завідувачем секції деревно-технічних і декоративних культур Всесоюзного ін­ституту рослин­ництва (1935–39), старшим науковим спів­робітником Ботанічного ін­ституту АН СРСР (1939–41; обидва — Ленін­град). 1946–80 — у Центральному ботанічному саду АН УРСР (Київ): завідувач від­ділів квітникарства і оранжерейних культур (1946–48), дендрології (1948–70), старший науковий спів­робітник (1970–80); водночас — головний консультант Українського ін­ституту проєктува­н­ня міст (1965–79). Об­ґрунтував методику викори­ста­н­ня дерев і кущів у ландшафтній архітектурі. Вперше за­пропонував поня­т­тя паркового фітоценозу. Під його керівництвом у Центральному ботанічному саду АН УРСР створено дендрарій (моносади бузку, форзицій, садових жасминів та дейцій, магнолій, колекційно-екс­позиційні ділянки хвойних і листяних рослин), боскети зі стриженого грабу та гірський сад. Автор 3-х сортів бузку. Головний консультант проєктува­н­ня та створе­н­ня парку в смт Асканія-Нова (нині с-ще Каховського р-ну Херсонської обл.), парку «Мир» у Дні­пропетровську (нині Дні­про) та ін. Пр.: Рослини у ландшафтній архітектурі. К., 1949; Садово-парковий ландшафт. К., 1956; Проектирование садов и парков. Москва, 1964; Дерева та кущі в ландшафтній архітектурі. К., 1965; Справочник по зеленому строительству. К., 1968 (спів­авт.); Деревья и ку­старники: Голосемен­ные: Справоч. К., 1971; Деревья и ку­старники: Покрытосемен­ные: Справоч. К., 1974; Деревья и ку­старники в ландшафтной архитектуре: Справоч. К., 1977.