Семко-Козачук Семен Михайлович

СЕМКО́-КОЗАЧУ́К Семен Михайлович (17(29). 04. 1889, с. Окопи, Холмщина, нині Люблінського воєводства, Польща — 17. 02. 1938, Соловецькі о-ви, РФ) — партійний діяч. Закінчив Московський університет (1915). Під час 1-ї світової війни — прапорщик російської армії. Від 1905 — член УПСР, від 1918 — Української комуністичної партії (боротьбистів), від 1920 — КП(б)У. Від 1918 перебував на партійній роботі у Вінниці (зокрема 1920 очолював Подільську губернську організацію боротьбистів); від 1921 — у Харкові та Москві; від 1924 — у Київському губернському та окружному комітетах КП(б)У; від 1926 — ректор Київського ІНО; від 1929 — член колегії Наркомату освіти УСРР; від 1931 –завідувач Центрального архівного управління УСРР; від 1931 — керівник Археографічної комісії при ньому; від 1932 — відповідальний редактор журналу «Архів радянської України»; від 1933 — завідувач відділу Держстраху Наркомату фінансів УСРР. 8 січня 1935 заарештований, проходив у справі разом із М. Кулішем, Ю. Мазуренком, В. Підмогильним, Є. Плужником та ін., 28 березня того ж року за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної підпільної організації боротьбистів засуджений до 7-ми років ув’язнення з конфіскацією майна. Покарання відбував у Соловецьких таборах. Розстріляний за рішенням окремої трійки Управління НКВС Ленінградської обл. від 14 лютого 1938.

Рекомендована література

1. Шаповал Ю. І. Україна 20–50-х років. Сторінки ненаписаної історії. 1993;
   Google Scholar Internet
2. Рубльов О. С., Черненко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті роки ХХ ст.). 1994 (обидві — Київ).
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю