Семко-Козачук Семен Михайлович

СЕМКО́-КОЗАЧУ́К Семен Михайлович (17(29). 04. 1889, с. Окопи, Холмщина, нині Люблінського воєводства, Польща — 17. 02. 1938, Соловецькі о-ви, РФ) — партійний діяч. Закінчив Московський університет (1915). Під час 1-ї світової війни — прапорщик російської армії. Від 1905 — член УПСР, від 1918 — Української комуністичної партії (боротьбистів), від 1920 — КП(б)У. Від 1918 пере­бував на партійній роботі у Він­ниці (зокрема 1920 очолював Подільську губернську організацію боротьбистів); від 1921 — у Харкові та Москві; від 1924 — у Київському губернському та окружному комітетах КП(б)У; від 1926 — ректор Київського ІНО; від 1929 — член колегії Наркомату освіти УСРР; від 1931 —завідувач Центрального архівного управлі­н­ня УСРР; від 1931 — керівник Архео­графічної комісії при ньому; від 1932 — від­повід­альний редактор журналу «Архів радянської України»; від 1933 — завідувач від­ділу Держ­страху Наркомату фінансів УСРР. 8 січня 1935 заарештований, проходив у справі разом із М. Кулішем, Ю. Мазуренком, В. Під­могильним, Є. Плужником та ін., 28 березня того ж року за звинуваче­н­ням у приналежності до контр­революційної під­пільної організації боротьбистів засуджений до 7-ми років увʼязне­н­ня з конфіскацією майна. Покара­н­ня від­бував у Соловецьких таборах. Роз­стріляний за ріше­н­ням окремої трійки Управлі­н­ня НКВС Ленін­градської обл. від 14 лютого 1938.