Стариков Микола Антонович

СТА́РИКОВ Микола Антонович (21. 03(02. 04). 1897, с. Єдрове, нині Новгородської обл., РФ — 04. 06. 1961, Київ) — гірничий інженер. Доктор технічних наук (1949), професор (1939), академік АН УРСР (1951). Державні нагороди СРСР. Закінчив Ленінградський гірничий інститут (нині Санкт-Петербург, 1924). У 1924–28 працював на Криворізькому руднику імені К. Лібкнехта та в Криворізькому вечірньому робітничому технікумі (нині Дніпропетровська обл.); від 1928 — старший інженер, завідувач гірничого відділу інституту «Уралгіпромез»; від 1939 — керівник Уральського бюро технічної допомоги рудникам Головміді (обидва — м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ); водночас 1931–47 — завідувач кафедри експлуатації рудних родовищ Свердловського гірничого інституту; 1947–51 — завідувач кафедри розробки рудних та розсипних родовищ Криворізького гірничорудного інституту; 1952–53 — завідувач кафедри розробки рудних родовищ Дніпропетровського гірничого інституту (нині Дніпро); 1952–61 — завідувач відділу підземних робіт Інституту гірничої справи АН УРСР (Київ, 1956 переведено у м. Сталіно, нині Донецьк). Зробив значний вклад у становлення гірничого факультету Київського політехнічного інституту. Брав участь у проєктуванні та будівництві значної кількості рудників на Уралі. Засновник школи у галузі гірничих наук. Наукові дослідження: загальні питання розкриття родовищ, систем розробки корисних копалин; боротьба з пожежами на колчеданних родовищах; розробка рудних родовищ на великих глибинах; зниження втрат і засмічення при видобутку руди й керування гірським тиском. Створив низку прогресивних систем розробки мідно-колчеданних і залізорудних родовищ, мір пожежної безпеки.

Завантажити статтю