Сарма-Соколовський Микола Олександрович

СА́РМА-СОКОЛО́ВСЬКИЙ Микола Олександрович (06(19). 05. 1910, с. Хороше Павлоградського пов. Катеринославської губ., нині Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл. — 09. 08. 2001, м. Новомосковськ Дніпропетровської обл.) — письменник, кобзар, церковний та громадський діяч. Член НСПУ (1998). Закінчив профшколу при Миргородському технікумі народно-ужиткового мистецтва (нині Полтавська обл., 1928), де рисунок і живопис опановував у Ф. Красицького й О. Сластьона, Київський художній інститут (1938). Під час навчання у Миргороді грав на бандурі й у складі капели бандуристів виступав у навколишніх селах, поширював українські історичні пісні. Навчитися грати на бандурі (а також ладнати інструмент) йому допоміг І. Скляр, а зробив віртуозом учень М. Кравченка І. Ярош. Працював художником у Будинку культури в Сімферополі. Від 1940 — у Полтаві, закінчив духовні курси УАПЦ (1941), після яких єпископ Мстислав (Скрипник) висвятив його на диякона, а за кілька місяців єпископом Сильвестром (Гаєвським) був рукопокладений у сан священника. Тоді ж дебютував добіркою віршів у газеті «Комсомолець Полтавщини». Художнє письмо С.-С. відзначається широкою творчою амплітудою: від добротних, заснованих на традиційній поетиці творів — до блискучих зразків поетичного модерну. Член Української республіканської партії, ОУН (1941; псевдо Микола Біда). Від 1942 душпастирював у селах Новоселицького р-ну Чернівецької обл. (Рідківцях, Топорівцях, Магалі, Буді). Був двічі заарештований радянськими органами держбезпеки: 1929 — у справах Спілки визволення України та Спілки української молоді, покарання відбував у Соловецьких таборах, будував Біломорканал; 1944 — за приналежність до забороненої в Радянському Союзі УАПЦ та за участь у патріотичному підпіллі ОУН, зв’язок з УПА. 1948 етапований до Сибіру (м. Інта, РФ), де під впливом Г. Кочура й Д. Паламарчука удосконалив свої поетичні здібності, від 1956 — у мордовських таборах. Після звільнення (1961) мешкав у Луганську, був під постійним наглядом КДБ (аж до відновлення Україною незалежності), від 1970 — у Новомосковську, де організував гурток бандуристів, встановив козацький хрест, відновив козацьку паланку, діяльність товариства «Просвіта». Створив чимало олійних портретів Т. Шевченка (у власному трактуванні його образів), козаків, гетьманів тощо. Від 1991 душпастирював. 1998 у журналі «Київ» (№ 1–6) опублікував роман «Червона плащаниця». На його честь перейменовано вулицю Прохорова в Дніпрі, вулицю Обертинська — в Коломиї (Івано-Франківська обл.), на будинку в Новомосковську, де мешкав С.-С., встановлено меморіальну дошку (2008).

Рекомендована література

1. Мірошниченко М. При світлі страсного ліхтаря // Сарма-Соколовський М. Коріння пам’яті: Вибране. К., 1997;
   Google Scholar Internet
2. Назаренко Т. Поет, маляр, кобзар: о. Микола Сарма-Соколовський // Зерна. 1998. Ч. 4–5;
   Google Scholar Internet
3. Дацюк Є. Щасливий той, хто радістю багатий… // Сарма-Соколовський М. Дорогою жнив. Париж; Л.; Цвікау, 2000;
   Google Scholar Internet
4. Миколі Сарма-Соколовському — 90 // Літературна Україна. 2000, 1 черв.;
   Google Scholar Internet
5. Микола Сарма-Соколовський: [Некролог] // Там само. 2001, 28 серп.;
   Google Scholar Internet
6. Вірний церкві, Україні і кобзі (Микола Сарма-Соколовський) // Жеплинський Б. Кобзарськими стежками. Л., 2002.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю