Пакуль
ПА́КУЛЬ — село Чернігівського району Чернігівської області. У червні 2020 Пакульську сільську раду (з селами Завод, Линея, Папірня, Пильня, Рудня та Семенягівка) зараховано до Михайло-Коцюбинської селищної громади (2021 створено Пакульський старостинський округ, 128,6 км2). П. знаходиться на р. Пакулька (притока Дніпра), за 40 км від Чернігова, 20 км від с-ща Михайло-Коцюбинське, 17 км від залізничної станції Славутич та 10 км від українсько-білоруського кордону. Площа села 1,82 км2. За переписом населення 2001, проживали 845 осіб; станом на січень 2024 — 716 осіб; переважно українці. Проходить автомобільний шлях Чернігів–Славутич.
В урочищі Попова Гора виявлено городище та поселення часів Київської Русі (встановлено пам’ятний знак). П. вперше згадується у писемних джерелах 1610 у зв’язку з проходженням тут польського війська. У 17–18 ст. село було промисловою вотчиною Києво-Печерської лаври. У П. діяли рудня, гутний і дьогтярний промисли, цегельня, папірня, мешканці також займалися бортництвом. 1710 зведено дерев’яну п’ятиверху, хрещату Свято-Троїцьку церкву (1928 її дослідив мистецтвознавець С. Таранушенко, 1937 зруйнована за наказом партійного керівництва, нині на її місці — пам’ятний знак; 2003 у селі освячено новозбудований однойменний храм). За часів Козаччини П. входив до Любецької сотні Чернігівського полку. 1781–96 — у складі Чернігівського намісництва; 1796–1802 — Малоросійської, 1802–1925 — Чернігівської губерній; 1781–1923 — Чернігівського пов. 1797–1923 — волосний центр. Від 1806 — у власності поміщиків Грабовських. Станом на 1859 були 193 двори, проживали 1160 осіб, діяло приходське училище, відбувалося 2 щорічних ярмарки. 1885 — 197 дворів, 1295 мешканців. Тоді ж працювали водяний і 13 вітряних млинів, маслобійний завод. За Всеросійським переписом 1897, проживала 1041 особа. Пакульське лісництво (нині підпорядковане Чернігівському лісовому господарству, площа 9224,5 га) було дослідним господарством для студентів Санкт-Петербурзької лісової академії. 1908 село відвідав етнограф Ф. Вовк. Під час воєнних дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Чернігівської округи; від 1932 — Чернігівської обл.; 1923–62 — Михайло-Коцюбинського (до 1935 — Козлянський), від 1962 — Чернігівського р-нів. 1923–24 — райцентр. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталінських репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під німецькою окупацією. 6 травня 1943 німецькі військовики за зв’язок з партизанами спалили село, а 50 селян розстріляли. На фронтах 2-ї світової війни воювали 872 воїни-земляки, з них 310 загинули. Після аварії на ЧАЕС 1986 село належить до 3-ї зони забруднення. У П. діяв радіологічний опорний пункт «Укрінсільгоспрадіології». Над селом пролягав повітряний шлях вертольотів з вантажем до зруйнованого блоку станції. 1996 знято з обліку с. Конюшівка Пакульської сільської ради. Від 21 до 31 березня 2022 — під окупацією армії РФ. Російські військовики грабували та жорстоко поводилися з місцевим населенням.
Нині працює сільськогосподарське ТОВ «Еко-Енерджі Україна». У П. — гімназія (до 2023 — загальноосвітня школа), дитсадок; клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. Серед видатних уродженців — учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу Й. Конюша. Мешканці П. стали прототипами героїв роману «Листя землі» В. Дрозда (К., 1992, Національна премія України імені Т. Шевченка).
Рекомендована література
- Курданов А. Село Пакуль на зламі століть. Чг., 1996;
- Його ж. Голос пам’яті: Історія села Пакуль та його околиць. Чг., 1998;
- Село на нашій Україні: Пакуль // Наш край. 2001, 2 черв.;
- Пакуль. 80 золотих сторінок // Там само. 2003, 3 січ.;
- Пакуль поживемо тут: збірник статей і матеріалів з історії села Пакуль. Ніжин, 2010;
- Горобець С. Заснування і походження назв сіл Чернігівського району. Чг., 2014;
- Таранушенко С. Троїцька церква 1710 року в селі Пакуль на Чернігівщині // Таранушенко С. Знищені шедеври української дерев’яної сакральної архітектури: книга з доповненою реальністю. Х., 2021.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
