Пакуль

ПА́КУЛЬ — село Чернігівського ра­йону Чернігівської області. У червні 2020 Пакульську сільську раду (з селами Завод, Линея, Папірня, Пильня, Рудня та Семенягівка) зараховано до Михайло-Коцюбинської селищної громади (2021 створено Пакульський старостинський округ, 128,6 км²). П. знаходиться на р. Пакулька (притока Дніпра), за 40 км від Чернігова, 20 км від с-ща Михайло-Коцюбинське, 17 км від залізничної станції Славутич та 10 км від українсько-білоруського кордону. Площа села 1,82 км². За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 845 осіб; станом на січень 2024 — 716 осіб; пере­важно українці. Проходить автомобільний шлях Чернігів—Славутич.

В ур­очищі Попова Гора виявлено городище та поселе­н­ня часів Київської Русі (встановлено памʼятний знак). П. вперше згадується у писемних джерелах 1610 у звʼязку з проходже­н­ням тут польського війська. У 17—18 ст. село було промисловою вотчиною Києво-Печерської лаври. У П. діяли рудня, гутний і дьогтярний промисли, цегельня, папірня, мешканці також за­ймалися бортництвом. 1710 зведено деревʼяну пʼятиверху, хрещату Свято-Троїцьку церкву (1928 її дослідив мистецтво­знавець С. Таранушенко, 1937 зруйнована за наказом партійного керівництва, нині на її місці — памʼятний знак; 2003 у селі освячено новозбудований одно­ймен­ний храм). За часів Козач­чини П. входив до Любецької сотні Чернігівського полку. 1781—96 — у складі Чернігівського намісництва; 1796—1802 — Малоросійської, 1802—1925 — Чернігівської губерній; 1781—1923 — Чернігівського пов. 1797—1923 — волосний центр. Від 1806 — у власності поміщиків Грабовських. Станом на 1859 були 193 двори, проживали 1160 осіб, діяло приходське училище, від­бувалося 2 щорічних ярмарки. 1885 — 197 дворів, 1295 мешканців. Тоді ж працювали водяний і 13 вітряних млинів, маслобійний завод. За Всеросійським пере­писом 1897, проживала 1041 особа. Пакульське лісництво (нині під­порядковане Чернігівському лісовому господарству, площа 9224,5 га) було дослідним господарством для студентів Санкт-Петербурзької лісової академії. 1908 село від­відав етно­граф Ф. Вовк. Під час воєн­них дій 1918—20 влада неодноразово змінювалася. 1923—30 — у складі Чернігівської округи; від 1932 — Чернігівської обл.; 1923—62 — Михайло-Коцюбинського (до 1935 — Козлянський), від 1962 — Чернігівського р-нів. 1923—24 — райцентр. Жителі потерпали від голодомору 1932—33, за­знали сталінських ре­пресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під німецькою окупацією. 6 травня 1943 німецькі військовики за звʼязок з партизанами спалили село, а 50 селян роз­стріляли. На фронтах 2-ї світової війни воювали 872 воїни-земляки, з них 310 загинули. Після аварії на ЧАЕС 1986 село належить до 3-ї зони за­брудне­н­ня. У П. діяв радіологічний опорний пункт «Укрінсільгоспрадіології». Над селом пролягав повітряний шлях вертольотів з вантажем до зруйнованого блоку станції. 1996 знято з обліку с. Конюшівка Пакульської сільської ради. Від 21 до 31 березня 2022 — під окупацією армії РФ. Російські військовики грабували та жорстоко поводилися з місцевим населе­н­ням.

Нині працює сільськогосподарське ТОВ «Еко-Енерджі Україна». У П. — гімназія (до 2023 — загальноосвітня школа), дитсадок; клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. Серед видатних уродженців — учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу Й. Конюша. Мешканці П. стали прототипами героїв роману «Листя землі» В. Дрозда (К., 1992, Національна премія України імені Т. Шевченка).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю