Соколенко Алла Василівна
СОКОЛЕ́НКО Алла Василівна (13. 07. 1966, смт Гродівка Красноармійського р-ну, нині с-ще Покровського р-ну Донецької обл.) — актриса. Дружина Ю. Муквича. Народна артистка України (2016). Премія імені М. Заньковецької НСТДУ (2009). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2012). Закінчила Дніпропетровське театральне училище (нині Дніпро, 1987; викладач Л. Кушкова-Шевченко), Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, 2011). Від 1987 — актриса Чернігівського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка, від 1989 — Львівського українського драматичного театру імені М. Заньковецької. Від 1996 працює в Ніжинському українському драматичному театрі імені М. Коцюбинського (Чернігівська обл.): актриса, від 2011 — художній керівник, від 2017 — заступник генерального директора–художнього керівника з творчих питань. С. властиві неповторна індивідуальність, виразна пластика, чудові вокальні дані, здатність до перевтілення, високий професіоналізм. Як режисер поставила вистави: «2006-та казка Шехерезади» В. Герасимчука (2005), «Ніч на полонині» О. Олеся (2006), «Чи є у Світла тінь?» за романом «Майстер і Маргарита» М. Булгакова (2007), «Ніч перед Різдвом» за М. Гоголем (2012), «У джазі тільки дівчата» І. Даймонда та Р. Тоерена (2015), «Пісня серця» Лесі Українки (2016), «Слава Героям» П. Ар’є (2022) та ін., низку театралізованих концертів.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Шаріка (однойменна оперета Я. Барнича), Мотря («Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм-Левицьким), Леся («Фея гіркого мигдалю» І. Кочерги), Беатріче («Дім божевільних» Е. Скарпетти), Оксана («Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем), Наталія Павлівна («Брехня» В. Винниченка), Анфіса (однойменна п’єса Л. Андреєва), Ніна Павлівна («Продовжимо вранці» О. Матусова, І. Шуба), Роза («Містер Іцик» О. Петрова), Оґюстіна («Вісім люблячих жінок» Р. Тома), Уляна, Варвара Семенівна («Сватання на Гончарівці», «Інтриги кохання» за Г. Квіткою-Основ’яненком), Марія Заньковецька (однойменна вистава І. Рябокляча, Л. Новоградського).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
