Попов Михайло Родіонович

ПОПО́В Михайло Родіонович (14(26). 11. 1851, с. Глафірівка Ростовського пов. Катеринославської губ., нині Луганського р-ну Луганської обл. — 04(17). 01. 1909, Санкт-Петербург, похований у м. Ростов-на-Дону, Росія) — революційний діяч, письменник. 1862–68 навчався у Маріупольському духовному училищі (нині Донецька обл.), 1868–72 — у Катеринославській духовній семінарії (нині Дніпро), 1872–76 — у Медико-хірургічній академії у Санкт-Петербурзі. 1874 брав участь у студентських заворушеннях, захопився ідеями народництва. Від 1875 — пропагандист у робітничих гуртках. Співзасновник підпільної революційної організації «Земля і воля», після її розколу 1879 приєднався до «Чорного переділу». Навесні 1878 разом із Г. Плєхановим організував масштабний страйк робітників. Займався пропагандою серед селян, формував революційні групи, брав участь у підготовці терористичних акцій. Разом із Д. Буцинським наприкінці 1879 створив у Києві об’єднаний гурток народовольців і чорнопередільців. 22 лютого 1880 заарештований, засуджений до смертної кари, заміненої безстроковими каторжними роботами. На каторзі брав участь у виданні рукописного ж. «Кара». 1905 звільнений, проживав під гласним наглядом поліції. Від 1908 — на лікуванні у Санкт-Петербурзі. Автор низки мемуарних нарисів, оповідань та спогадів, статей на історичні теми, у яких піднімав теми народництва.

Рекомендована література

1. Богучарский В. Активное народничество семидесятых годов. 1912;
   Google Scholar Internet
2. Архив «Земли и Воли» и «Народной воли». 1932 (обидва — Москва).
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю