ПУСТОВО́ЙТ Владислав Іванович (15. 11. 1936, м. Бердянськ Дні­пропетровської, нині Запорізької обл. — 05. 07. 2021, Москва) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1972), професор (1973), академік РАН (2006). Державні премії СРСР (1974, 1984) та РФ (1993, 2006, 2018). Закінчив Дні­пропетровський університет (нині Дні­про, 1959). Працював у Науково-технологічному центрі унікального приладобудува­н­ня РАН у Москві (1995–2015 — директор) та водночас у Московському технічному університеті (2008–13 — завідувач кафедри оптико-електрон­них приладів наукових досліджень. Наукові дослідже­н­ня у галузі фізики твердого тіла, загальної теорії від­носності, акусто­електроніки та акустооптики. Спільно з Ю. Гуляєвим висунув ідею викори­ста­н­ня поверх­невих акустичних хвиль в електроніці, що стало базовою ідеєю акусто­електроніки і як роз­ділу фізики твердого тіла, і як під­галузі промисловості. На початку 1960-х рр. з колегами встановив ефект посиле­н­ня ультра­звукових хвиль у напів­провід­никах та шаруватих структурах напів­провід­ник—ді­електрик при дрейфі через них носіїв струму, на основі якого були створені різні акусто­електрон­ні прилади. Його дослідже­н­ня при­звели до роз­робле­н­ня та створе­н­ня цілого сімейства спектрометрів інфрачервоного, видимого та ультрафіолетового діапазонів з унікальними технічними характеристиками. Разом з М. Герценштейном вперше за­пропонував ідею можливості викори­ста­н­ня інтерферометра Майкельсона виявле­н­ня гравітаційних хвиль. Ця фізична ідея покладена в основу унікальних проєктів у США, Японії, Франції, Італії, Німеч­чині та Великій Британії.