фон Е́ЦДОРФ Йозеф (von Ezdorf Josef; 16. 02. 1879, Ві­день — 14. 12. 1950, там само) — ав­стрійський політичний діяч, право­знавець. Здобув докторат із права у Ві­денському університеті. Працював у Чернівцях: 1905–09 — практикант, 1910–11 — секретар, 1913–17 — радник кра­йового уряду; 1909–10 — адміністративний секретар майнової дирекції греко-православного релігійного фонду; 1911–13 — повітовий голова. 24 квітня 1917 при­значений на­двірним радником і керівником Буковинського кра­йового уряду, 24 березня 1918 — президентом (губернатором) Буковини. 20 квітня 1918 разом із кра­йовим урядом повернувся з евакуації в Чернівці, організовував від­будовні роботи у місті (також намагався поліпшити по­стача­н­ня продовольства) й краї. Обраний почесним громадянином м. Вашківці (нині Вижницького р-ну Чернівецької обл.) і декількох сіл. 6 листопада 1918 пере­дав владу на Буковині пред­ставникам Українського кра­йового комітету та Румунської національної ради і ви­їхав до Австрії. 1922 ви­йшов у від­ставку, працював у адвокатурі, після складе­н­ня 1931 адвокатського іспиту — адвокатом у Відні.