СЕМА́К Дмитро Григорович (28. 12. 1936, с. Лупків, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 12. 10. 2009, Ужгород, похований у с. Сторожниця Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1989), професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1989). Закінчив Ужгородський університет (1960), де від­тоді й працював: 1978–83 — декан фізичного факультету, від 1990 — професор кафедри фізики напів­провід­ників, 1999 — один із засновників кафедри прикладної фізики. Ви­вчав фото­електретний стан у йодиді ртуті, роз­робив методику ви­значе­н­ня параметрів рівнів прилипа­н­ня методом термостимульованого струму в фото­електретному режимі; досліджував фізико-хімічні властивості напів­провід­ників типу АУВУП з метою одержа­н­ня реєструючих середовищ. Комплексне ви­вче­н­ня фотоіндукованих змін у тонких шарах некри­сталічних халькогенідів до­зволило йому встановити важливі механізми зміни середнього порядку, що від­повід­ають за оптичний запис інформації. Був керівником наукового напряму, повʼязаного із роз­робле­н­ням і викори­ста­н­ням складних халькогенідних склоподібних матеріалів для інфрачервоної техніки та оптичної реєстрації інформації. Йому присвячена документальна повість І. Козака та І. Мегели «З-під Бе­скидів — у світі» (Уж., 2007).