ВАСИ́ЛІВ-БАЗЮ́К Любов Йосипівна (30. 09. 1929, с. Видерта, нині Камінь-Каширського р-ну Волинської обл.) — письмен­ниця. Почесний професор Волинського університету (Луцьк, 2005). 1944 разом із батьками виїхала до Німеч­чини, мешкала у таборах для пере­міщених осіб (Більдгаузен, Швайнфурт, Новий Ульм). Закінчила гімназію в Новому Ульмі (1948), була ученицею Л. Білецького, Д. Нитченка. Того ж року емігрувала до Канади. Здобула ступінь бакалавра у Торонтському університеті (1970), ступінь магістра бібліотекарства та інформації — в Університеті Західного Онтаріо (м. Лондон, Канада, 1978). Працювала секретаркою в Торонтському університеті та соціальній службі міста (1970–97). Спів­працює з НТШ у Канаді, Волинською (Луцьк) та Рівненською богословськими академіями, товариством «Холмщина». Пише художні й документальні прозові твори, які друкували в часописах «Західноканадський збірник», «Бористен», «Андріївський вісник», «Свобода», «Вісник», «Духовна Нива», «Новий шлях». Авторка історичних романів «Крізь пекло на землі!..» (2012), «Дороги життя» (2015), історичних повістей «Не вір!» (2007), «У вирі тоталітарних режимів» (2008; 2018), «Пʼять колосків» (2009; 2018), «У горі та сльозах наша доля...» (2010; 2014), «Новими стежками» (2018), «Не вір! Борись за Україну...» (2020), «Стежками емі­грантів з України» (2021), спогадів про діда і батька «Вони служили церкві і рідному народу» (2004). У праці «Україна на тернистому шляху до Духовного Визволе­н­ня» (2008) роз­повід­ає про особисті спо­стереже­н­ня під час семи по­їздок Україною. Усі книги опубліковані в Чернівцях. Пере­клала з польської мови документальний нарис 1732 про історію Почаєва «Монастир Скит» (Лц., 2014, спів­авт.), з російської — спогади В. Сабіка «В пере­моженій Німеч­чині» (В., 2019, спів­авт.). Проза В.-Б. під­силена метафорами, майстерною роз­повід­дю, описом дійсності, прямою храктеристикою, авторськими від­ступами, філософськими роз­думами. Мова персонажів має свої особливості, інтонації та емоційне забарвле­н­ня. На певних рівнях текс­ту іноді риси публіцистики й художності пере­плітаються у виражен­ні авторського ставле­н­ня до подій, явищ, роз­думів стосовно порушених у мистецькому творі про­блем, що виразно характеризує ідіостиль письмен­ниці.