Василів-Базюк Любов Йосипівна
Визначення і загальна характеристика
ВАСИ́ЛІВ-БАЗЮ́К Любов Йосипівна (30. 09. 1929, с. Видерта, нині Камінь-Каширського р-ну Волинської обл.) — письменниця. Почесний професор Волинського університету (Луцьк, 2005). 1944 разом із батьками виїхала до Німеччини, мешкала у таборах для переміщених осіб (Більдгаузен, Швайнфурт, Новий Ульм). Закінчила гімназію в Новому Ульмі (1948), була ученицею Л. Білецького, Д. Нитченка. Того ж року емігрувала до Канади. Здобула ступінь бакалавра у Торонтському університеті (1970), ступінь магістра бібліотекарства та інформації — в Університеті Західного Онтаріо (м. Лондон, Канада, 1978). Працювала секретаркою в Торонтському університеті та соціальній службі міста (1970–97). Співпрацює з НТШ у Канаді, Волинською (Луцьк) та Рівненською богословськими академіями, товариством «Холмщина». Пише художні й документальні прозові твори, які друкували в часописах «Західноканадський збірник», «Бористен», «Андріївський вісник», «Свобода», «Вісник», «Духовна Нива», «Новий шлях». Авторка історичних романів «Крізь пекло на землі!..» (2012), «Дороги життя» (2015), історичних повістей «Не вір!» (2007), «У вирі тоталітарних режимів» (2008; 2018), «П’ять колосків» (2009; 2018), «У горі та сльозах наша доля...» (2010; 2014), «Новими стежками» (2018), «Не вір! Борись за Україну...» (2020), «Стежками емігрантів з України» (2021), спогадів про діда і батька «Вони служили церкві і рідному народу» (2004). У праці «Україна на тернистому шляху до Духовного Визволення» (2008) розповідає про особисті спостереження під час семи поїздок Україною. Усі книги опубліковані в Чернівцях. Переклала з польської мови документальний нарис 1732 про історію Почаєва «Монастир Скит» (Лц., 2014, співавт.), з російської — спогади В. Сабіка «В переможеній Німеччині» (В., 2019, співавт.). Проза В.-Б. підсилена метафорами, майстерною розповіддю, описом дійсності, прямою храктеристикою, авторськими відступами, філософськими роздумами. Мова персонажів має свої особливості, інтонації та емоційне забарвлення. На певних рівнях тексту іноді риси публіцистики й художності переплітаються у вираженні авторського ставлення до подій, явищ, роздумів стосовно порушених у мистецькому творі проблем, що виразно характеризує ідіостиль письменниці.