Яснопольський Леонід Миколайович

ЯСНОПО́ЛЬСЬКИЙ Леонід Миколайович (19(31). 01. 1873, Київ — 23. 05. 1957, там само) — економіст. Син М. Яснопольського. Кандидат юридичних наук (1912), професор (1910), академік АН УРСР (1925). Від 1891 навчався в Університеті св. Володимира в Києві, 1895 закінчив Санкт-Петербурзький університет, де відтоді й працював; від 1902 (з перервами) — в Університеті св. Володимира: 1910–17 — професор; 1903–04 — приват-доцент Харківського університету, 1906–10 — Санкт-Петербурзького політехнічного інституту. Водночас 1904–05 — гласний Переяславського повітового та Полтавського губернського земств. Вступив до партії кадетів, вміщував публікації у часописах «Новый путь», «Русская мысль», «Право», «Русские ведомости». 1906 обраний депутатом 1-ї Державної думи Росії від Полтавської губернії, де входив до складу Української парламентської громади, виконував обов’язки секретаря бюджетної комісії. Із її розпуском у тому ж році відійшов від політичної діяльності та повернувся до науково-педагогічної. Став головним редактором і співавтором фундаментальної «Банковой энциклопедии» (т. 1–2, К., 1914–16). За сумісництвом 1913–15 очолював статистичний відділ Київського округу шляхів сполучення. У роки Визвольних змагань 1917–21 співпрацював із урядом УНР, як експерт з фінансових питань брав участь у переговорах з більшовиками. 1917–31 — професор Київського інституту народного господарства; водночас 1921–31 — член Київської губернської та міської планових комісій; 1926–31 — голова Комісії для виучування продукційних сил України ВУАН. Після ліквідації комісії виїхав до Москви, де був співробітником низки науково-дослідних установ, однак підтримував зв’язки з ВУАН. 1937 заарештований і відправлений на заслання, 1942 звільнений. Від 1943 працював у Інституті економіки АН УРСР (Київ): 1952–53 — директор. Досліджував проблеми економіки промисловості та використання продуктивних сил України.

Завантажити статтю