Петренко Володимир Васильович
Визначення і загальна характеристика
ПЕТРЕ́НКО Володимир Васильович (16. 09. 1926, с. Іванівка, нині Покровського р-ну Донецької обл. — 24. 12. 2008, Сімферополь) — скульптор. Чоловік Н. Петренко. Заслужений художник України (1986). Член НСХУ (1963). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Дніпропетровське художнє училище (нині Дніпро, 1955; викладачі О. Жирадков, О. Ситник), Харківський художній інститут (1961; майстерня М. Рябініна). Викладав у Кримському художньому училищі (Сімферополь, 1961–65); від 1968 працював на Кримському художньо-виробничому комбінаті. Був членом правління СХ Криму (1965–68, 1972), членом Республіканської художньої ради зі скульптури (від 1974). Основні галузі — станкова та монументальна скульптура. Роботи виконував у бронзі, алюмінії, діориті, оргсклі, туфі, дереві. У художній пластиці виразного силуету й широких узагальненнях скульптурних форм створював яскраві образи з історії та сучасного життя. Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставок від 1960. Персональні — у Сімферополі (1987, 2006). Деякі роботи П. зберігаються в Національному музеї у Львові, Бахчисарайському історико-культурному й археологічному музеї-заповіднику (АР Крим), Донецькому художньому музеї, в зібранні Художнього фонду України, Міністерства культури та інформаційної політики України (обидва — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — О. Кошовому в Харкові (1958), І. Назукіну у Феодосії (АР Крим, 1979, співавт.), М. Семашку в Сімферополі (1984); портрети — К. Ціолковського (1960), Героїв Соціалістичної Праці М. Македонського (1965), А. Пікової (1970) та М. Бринцевої (1975); композиції — «Вдячні потомки» (1961, співавт.), «Три грації» в Сімферополі (1966), «Буремні роки» (1968), «Полудень» (1982), «Пшениця золота» (1984), «Сонце над тундрою» (1987), «На арені» (1989), «Запорожець у Криму» (1991), «Стела пам’яті» (1992), меморіал «Подвиг дев’яти Героїв Радянського Союзу під Євпаторією» (с-ще Геройське Сімферопольського р-ну, 1995, співавт.), «Досвітні вогні» (1996); станкова скульптура — «Підводник» (1963), «Азовський рибак» (1965), «Доярочка» (1972), «Антракт. Балерина» (1977), «Доярка» (1978), «Сільський механізатор» (1980); фонтан «Достаток» в Алушті (АР Крим, 1971); погруддя — Даші Севастопольської (1973), адмірала В. Істоміна, капітана 1-го рангу Г. Бутакова (1973–74) на будівлі «Панорами оборони Севастополя 1854–55».
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
