ТУРКЕ́ВИЧ Василь Дмитрович (18. 04. 1949, с. Росоховата Іл­лінецького, нині Гайсинського р-ну Він­ницької обл. — 19. 01. 2021, Москва) — театро­знавець, письмен­ник, журналіст. Заслужений діяч мистецтв України (1999). Член НСТДУ (1981), НСПУ (2011). Премія імені І. Огієнка (1999). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1973). Працював від 1970 у періодичних ви­да­н­нях, зокрема 1974–81 — у журналі «Театрально-концертний Київ»; 1981–2021 — завідувач літературного, а згодом інформаційно-видавничого від­ділу Національної опери України (Київ). За сумісництвом від 1999 викладав у Київському університеті театру, кіно та телебаче­н­ня. Головний редактор журналу «Імперія балету» (від 1998), щорічника «Український церковно-історичний календар» (5 випусків, 2000–05; упорядник), «Українського церковно-історичного журналу» (2001–05). Спів­засновник часопису «Памʼять століть» (1996) та щорічника «Історичний календар». Автор лібрето опери «Бояриня» (за мотивами драми Лесі Українки, музика В. Кирейка); балетів «Русалонька» О. Костіна (разом із М. Кухарчуком), «Володар Борисфена» Є. Станковича (з А. Толстоуховим та В. Зубановим), «Фантастична симфонія» (з А. Шекерою) — усі по­ставлені на сцені Національної опери України; «Біла сюїта» на музику П. Чайковського (для трупи «Па­влова-Ніжинський балет інтернешнл де Очі», Японія); здійснив літературну редакцію лібрето опер «Анна Ярославна, королева Франції» А. Рудницького для київської опери та «Бог­дан Хмельницький» К. Данькевича, до якої написав новий текст фінальної арії Б. Хмельницького та хорового заключного фрагменту твору (по­ставлена в Донецькому театрі опери і балету імені А. Соловʼяненка, 2005). Під­готував і видав біо­бібліо­графічний довід­ник «Хорео­графічне мистецтво України у персоналіях» (1999), тлумачний словник «Мало­знані українські терміни, слова та словосполуче­н­ня» (2013), творчі нариси про його сучасників А. Шекеру, О. Потапову, Д. Гнатюка, А. Власенка, Л. Юрченко, І. Гамкала. Спів­упорядник енциклопедії «Національна опера України» (2017). Автор збірки обробок українських релігійних легенд та казок «Ходив Господь по землі» (1996), історичної повісті «Тіара скіфського царя» (1999; 2003), книги релігійних казок «Райський сад» (2005), роману «Перст Демона» (2009; про М. Врубеля; усі — Київ), документальної повісті «Людина планети» («Україна дипломатична», 2011, вип. 12; про Г. Удовенка), а також низки статей в ЕСУ.